Удосконалення очистки стічних вод міста Херсон

Abstract

Головною екологічною проблемою людства є виснаження і погіршення якості водних ресурсів. В умовах стрімкого розвитку урбанізаційних процесів, низького рівня технологій очистки стічних вод змінюється динаміка річкового стоку та хід руслових процесів, що призводить до деструкції річкової гідроекосистеми та суттєвого зниження її водогосподарського та рекреаційного значення. Основними джерелами забруднення ріки Дніпро в межах урбосистеми міста Херсон є зливові та каналізаційні води. Внаслідок просторово-часового розподілу забруднюючих речовин у поверхневих водах Дніпра сформувалися зони інтенсивного забруднення (100 м, 300 м), порушилися природно-гідрологічні процеси самоочищення та саморегуляції вод у озерно-плавневих екосистемах. Якість води прибережної акваторії р. Дніпро для рибогосподарського призначення за значеннями індексу забруднення оцінено у 100-метровій зоні «дуже брудна» (VI клас, ІЗВ = 7,7–8,7) – «надзвичайно брудна» (VII клас, ІЗВ = 12,46–13,32); у 300-метровій зоні «брудна» (V клас, ІЗВ = 4,1–4,4) – «дуже брудна» (VI клас, ІЗВ = 7,4). З метою зменшення негативного впливу недоочищених стічних вод на гідроекосистему пониззя Дніпра необхідності набуває здійснення ефективної системи управлінням стічними водами. Одним із сучасних ресурозберігаючих методів є реклеймінг, який сприяє підвищенню ефективності повторного використання стічних вод. Згідно проведеної оцінки придатності стічних вод міста Херсон за агрономічними критеріями ДСТУ 2730:2015 встановлено, що вода відноситься до другого класу придатності і може використовуватися для зрошення сільськогосподарських культур з умовою попереднього покращення та доочистки на інженерних інфільтраційних спорудах біоплато.