Abstract:
Катастрофічне зниження запасів осетрових риб, викликане нераціональним промислом і екологічними умовами, поставило їх на грань зникнення і викликало потребу пошуку об’єктів, здатних не лише різнобічно використати природну кормову базу водойм, але й що мають високу харчову цінність, а також що дозволяють понизити антропогенний прес на традиційні види осетрових риб. Одним з цінних представників світової іхтіофауни, який відповідає перерахованим вимогам, є американський веслоніс – єдиний представник осетроподібних, що живиться планктоном. Фільтраційний апарат веслоноса представлений тичинками, які в сукупності складають "планктонну сітку", що фільтрує їжу. Тичинки розташовані по обох сторонах хрящової пластинки. Встановлено, що на першому році життя веслоніс поєднує фільтраційний спосіб живлення з активним захопленням їжі (личинки метеликів, хірономіди і т.д.), завдяки наявності дрібних зубів, які з віком зникають. При фільтраційному способі живлення веслоніс споживає тільки ті організми, розміри яких перевищують відстань між зябровими тичинками. Він змінює швидкість фільтрації і кількість відфільтрованої їжі, змінюючи швидкість пересування. За допомогою м'язів, прикріплених до основи зябрових тичинок, веслоніс може змінювати міжтичинкові відстані, роблячи доступними ті або інші форми кормових організмів. Повністю сформований фільтраційний апарат веслоноса схожий з таким у строкатого товстолобика. Сучасне рибництво України в силу різних причин значною мірою орієнтується в бік пасовищного, що дозволяє одержувати продукцію при мінімальних витратах. Останнім часом спостерігається тенденція до зростання попиту на якісну рибну продукцію. Таким об’єктом є веслоніс. Він має високу потенцію росту, його м'ясо має високі смакові якості, а ікра може бути прирівняна до ікри широко відомих осетрових, що пояснює інтерес до цього виду наукових і рибогосподарських організацій.
