Abstract:
Протягом останніх деся-
тиріч відбулися значні зміни в структурі посівних площ
сільськогосподарських культур як в Україні, так і у світі,
зокрема стрімко зросли площі посівів сої – універсаль-
ної культури з великим потенціалом продуктивності [1].
Про високий генетичний потенціал цієї культури свід-
чить рівень урожайності зерна, який часто перевищує
7,0 т/га. Рекордну врожайність зерна сої – 10,4 т/га –
зібрали в польових умовах у штаті Міссурі (США), що
свідчить про високий ресурсний потенціал продуктив-
ності цієї культури [2]. Водночас ресурсний потенціал
культури реалізується не повністю, що пов’язано з уні-
версальним (шаблонним) підходом до вирощування без
урахування специфіки сортів, погодних особливостей
тощо. Рівень реалізації потенціалу продуктивності кож-
ного сорту визначається насамперед особливостями
ґрунтово-кліматичних умов регіону, а також технологією
його вирощування [3; 4]. Серед складових елементів
технології вирощування особливе значення має густота
рослин, яка досить легко підбирається, не потребуючи
великих додаткових економічних витрат, і водночас віді-
грає важливу роль у процесах росту й розвитку рослин
[5]. Під час вибору оптимальних параметрів розподілу
рослин сої за площею живлення слід брати до уваги
сортові особливості й рівень інтенсифікації технології
вирощування культури [6]. Ці аспекти й стали підставою
для вивчення впливу густоти рослин й обробки біопре-
паратами на площу листкової поверхні й урожайність
сої в умовах краплинного зрошення півдня України.
