Диверсифікація олійного бізнесу та розвиток виробництва нетрадиційних олій на Херсонщині

Abstract

Рослинні олії мають забезпечувати населення цінними продуктами харчування із високим вмістом біологічно активних речовин, мінералів та мікроелементів. На сьогодні олійні культури є найбільш привабливими для аграрного бізнесу, оскільки вони можуть давати найбільшу прибутковість та максимальну ефективність аграрного виробництва. Олійних культур налічується більше 350 видів. До олійних належать культури, в насінні або плодах яких міститься не менш як 15 % олії. Серед олійних розрізняють культури, які вирощують виключно для виробництва олії (соняшник, ріпак, кунжут, рицина, гірчиця, рижій, льон олійний, мак тощо) і рослини комплексного використання, з яких олію отримують як побічний продукт у процесі переробки (бавовник, соя, льон-довгунець, коноплі, арахіс та ін.). Основними олійними культурами в Україні є соняшник, ріпак та соя. На сьогодні виникає необхідність створення дієвого механізму управління ефективністю діяльності бізнесу з вирощування олійних культур. Одним з таких механізмів може бути перехід на виробництво нетрадиційних олійних культур. Нетрадиційним олійним культурам, як-от: гірчиця біла та сиза, сафлор, чорний кмин, амарант, виноград, кісточкові плоди, приділяється незначна увага, хоча вони можуть слугувати джерелами біологічно активних речовин, у тому числі й жирів, тому що багато з них відрізняються високим їх вмістом. До нетрадиційних видів олійних культур також відносять насіння томатів, гарбузів, огірків, кавунів тощо. Олію з них застосовують для харчових і технічних цілей. В Україні можна успішно розвивати виробництво олій з нетрадиційної сировини, як-от: волоський горіх, гарбузове та томатне насіння, гірчиця, кісточки плодових дерев, зародки пшениці, рису та кукурудзи. Диверсифікація олійного бізнесу шляхом введення нетрадиційних, нішевих олійних культур у сівозміну, відмова від моновиробництва дає можливість забезпечувати високу конкурентоспроможність виробника продукції.