ІСТОРІЯ І МАЙБУТНЄ ВИНОГРАДАРСТВА НА МАЛОПРОДУКТИВНИХ ЗЕМЛЯХ ЛІВОБЕРЕЖНОГО НИЖНЬОДНІПРОВ'Я

Abstract

Мета: встановлення найбільш ефективного використання екологічних умов та удосконалення технології культивування насаджень промислового винограду в районі Нижньодніпровського піщаного масиву. Методи: аналітичний, розрахунковопорівняльний. Результати. Насадження столових сортів винограду на малопродуктивних землях Лівобережного Нижньодніпров’я у фермерських господарствах нині створюються з обов’язковою перспективою штучного регулювання режиму вологості ґрунту, застосовуючи для цього переважно краплинне зрошення. Проектуючи зрошення молодих насаджень винограду, поливну норму необхідно розраховувати на зволоження 12–15% проектного обсягу ґрунту для забезпечення оптимальних умов розвитку 60–65% коренів кущів. Фактична ж поливна норма, що подається при кожному поливі, забезпечує зволоження 3–5% проектного обсягу і підвищує вологість переважно верхнього 0–20 см шару ґрунту, де і спостерігається розвиток основної маси коренів. Своєю чергою, локалізація розвитку кореневої системи в межах осі ряду кущів та захисної смуги, порушує і поживний режим рослин, оскільки наявні машини для внесення мінеральних добрив розміщують їх за межами зволожуваного контуру. Внесення ж мінеральних добрив із поливною водою (фертигація) не може забезпечити повноцінного поживного режиму рослин у зв’язку з поглинанням елементів живлення (Р2О5; К2О) ґрунтом і незначною відстанню пересування. Істотно зменшує ефективність зрошення насаджень винограду і практика діагностики режиму зрошення, внаслідок чого спостерігаються значні коливання вологості активного шару ґрунту, зумовлюючи стрес рослин, призупинення росту та розвитку, зменшення урожайності, якості ягід, стійкості кущів до несприятливих умов середовища. Усунути зазначені недоліки цілком можливо шляхом застосування моніторингу вологозапасів ґрунту за допомогою добре перевіреного ТВ-методу, тензіометрії або відомих розрахункових методів діагностики. Висновки. З великої кількості технологій вирощування винограду, які застосовують фермери у своїй практиці, оптимальною для району пісків може бути тільки одна з погляду технологічності. З цією метою в країнах розвинутого виноградарства розробляють і впроваджують не тільки стандарти на кінцевий продукт, але і на технологію вирощування з урахуванням енерго- і ресурсозберігання, мінімального впливу на навколишнє середовище і людину.