Використання різних типів годівлі собак службових порід в умовах аматорського утримання

Abstract

У статті відображено результати досліджень особливостей годівлі повновікових холостих сук у віці 5,50–6,17 років найбільш розповсюджених собак службового напряму: німецької та середньоазіатської вівчарок. Більшість (48,00%) собак породи середньоазіатська вівчарка годувалась натуральними кормами (традиційний раціон), породи німецька вівчарка – сухими (промисловими) кормами (45,16%). Суки породи німецька вівчарка були крупними, на верхній межі стандарту, висота в холці в середньому 59,50 ± 1,333 см, консолідованими за промірами (Cv в межах 2,50–3,56%), лише для проміру обхвату п’ястку коефіцієнт варіації сягав 8,21%. Суки породи середньоазіатська вівчарка були менш консолідованими,показникимінливості промірів коливалися в межах 4,34–9,43% і мали близькі до оптимальних проміри: висота в холці в середньому 72,25±2,458 см за мінімуму 65 см. Як і по промірах, так і поживій масі суки породи німецька вівчарка були на верхній межі стандарту – у середньому 29,38 кг (стандарт 22–32 кг), середньоазіатські вівчарки мали оптимальні показники живої маси за стандарту від 40 кг. Все досліджене поголів’я в середньому мало близькі до оптимальних індекси тілобудови. За живою масою суки породи німецька вівчарка, які годувалися сухими кормами, значно перевищували тих, що споживали традиційні (натуральні) корми (різниця 9,20%), для середньоазіатських вівчарок перевага становила лише 1,53%. За показником індексу розтягнутості в обох породах переважали собаки натурального типу годівлі (+0,32 – +1,35), по інших – відчутну перевагу на рівні 3,05–6,78% мали лише представниці породи німецька вівчарка.