Кормовиробництво і годівля у спеціалізованому м’ясному скотарстві

Abstract

У статті проаналізовано доцільність використання природних пасовищ у спеціалізованому м’ясному скотарстві. Створення культурних пасовищ заощаджує величезну кількість концентратів та неабиякі затрати праці. Пасовищне утримання худоби – найдешевший спосіб її нагодувати. Утримання м’ясної худоби в літній період на пасовищах максимально скорочує витрати на неї, сприятливо позначається на здоров’ї тварин, дає змогу здійснювати необхідні санітарно-профілактичні заходи на фермі. Основними критеріями, за якими організують культурні пасовища, э тривалість періодів випасання, період відпочинку, період випасання в одному циклі, розмір загонів, площа одного загону, потреба у пасовищному кормі за один цикл випасання, середня врожайність пасовища за сезон, кількість циклів випасання за пасовищний період, потреба у пасовищному кормі за один цикл випасання, добова потреба у пасовищному кормі на все поголів’я, тривалість випасання худоби в одному циклі, концентрація поголів’я, площа пасовища, щільність поголів’я. Дослідження проведено в умовах державного підприємства дослідного господарства «Асканійське» з використанням худоби південної м’ясної породи Каховського району Херсонської області. Під час вибору пасовища необхідно враховувати екологічні умови вибраної площі, розташування її відносно тваринницьких і житлових приміщень, шляхи, джерела води тощо. Оптимальні строки початку випасання худоби весною, коли трави знаходяться у фазі кущення, а їхня висота становить не менше 10 см. Переводити худобу зі стійлового утримання на пасовище необхідно поступово впродовж від 10 до 12 діб. Система годівлі худоби базується на кормах власного виробництва. Вона у зимовий період основана на використанні силосу і сінажу у співвідношенні за поживністю 1:1. Улітку м’ясній худобі у складі зелених кормів доцільно згодовувати пасовищних кормів (за поживністю) 80–81%, а решту – з ріллі. У складі концкормів питома вага окремих видів зерна має бути такою: пшениця – 48–52%, ячмінь – 36–40%, овес – 4–6%, горох – 6–8%. Телята на підсосі утримуються до досягнення віку шести-восьми місяців. У цей період починаючи з місячного віку до материнського молока додають висівки і сіно або підв’ялену зелену масу.