Abstract:
У статті наведено результати досліджень щодо обґрунтування теоретико-методологічних засад транскордонного управління якістю водних ресурсів.
Нарощування антропогенних навантажень на природне середовище, розвиток суспільного виробництва і зростання матеріальних і соціально-економічних проблем в Україні викликає необхідність розробки і додержання особливих правил користування водними
ресурсами, раціонального їх використання, відновлення та екологічно спрямованого захисту. Державне втручання в цій сфері є нагальним і неминучим на всіх рівнях організації
державного управління – національному, регіональному і місцевому.
Аналіз нормативної бази охорони водних об’єктів і раціонального використання водних
ресурсів України, яка не становить єдиної цілісної системи, не враховує еколого-географічну й економічну ситуацію, не забезпечує регулювання водокористування в усіх галузях
господарства, не гарантує охорони всіх компонентів і водних екосистем загалом, не відповідає вимогам законодавства України, а також міжнародному рівню в цій галузі.
Певна обмеженість у водних ресурсах в Україні вимагає втілення таких засад управління, комплексного використання та охорони вод, які б відповідали сучасним вимогам, що
постають перед країнами Європи. Особливу увагу необхідно приділяти питанням управління якістю водних ресурсів річкових басейнів на основі комплексних екологічних оцінок
фізичних властивостей, хімічного і гідробіологічного складу вод.
У статті проведено аналіз основних дефініцій механізму державного управління водними ресурсами та виділено стратегічну мету, цілі, завдання та принципи державного
управління водними ресурсами в розрізі інтегрованого принципу управління. Сформульовано систему загальних і спеціальних принципів державного управління стосовно водних
ресурсів, використовуючи особливості вод як природного об’єкта управління та універсальність управління як науки.
