Вплив фосфогіпсу на хімічний склад водної витяжки ґрунту

Abstract

Невідповідні еколого-меліоративним режимам поливи сільськогосподарських культур на чорноземах часто супро-воджуються деградаційними змінами ґрунтів: підтопленням, вторинним засоленням та їх осолонцюванням, знеструктуренням, порушенням газового режиму, дегуміфікацією тощо. Тому виникла необхідність комплексного вивчення змін агроекологічного стану ґрунтів, які тривалий час поливали в умовах Північного Степу України мінералізованою водою. Осолонцювання зрошува-них ґрунтів, як доведено, є поширеним негативним процесом на зрошуваних землях, який визначається якісним складом поливної води, вихідними властивостями ґрунтів, що обумовлює їх протисолонцюючу буферність, глибину залягання, і мінералізацією підґрунтових вод. Згідно з останніми публікаціями, площа зрошуваних солонцюватих ґрунтів України становить майже 800 тис. га, з них слабосолонцюватих ‒ понад 700 тис. га, середньо- і сильносолонцюватих ‒ близько 90 тис.га. Польові досліди, закладені на базі державного підприємства “Дослідне господарство Дніпровської дослідної станції Інституту овочівництва і баштанництва НААН України” (с. Олександрівка Дніпровського району Дніпропетровської області, 2010‒2015 рр.), включали 4 варіанти та два фактори: внесення фосфогіпсу як хімічного меліоранту різними нормами в умовах зрошення та без нього. Аналіз водної витяжки ґрунту в усіх варіантах дослідів показав збільшення водорозчинних солей (за аніонами ‒ сульфатів, за катіонами ‒ кальцію) при внесенні кальцієвмісних меліорантів. Але внесення фосфогіпсу різними розрахунковими нормами суттєво не впливало на тип засолення ґрунту. В усіх варіантах дослідів з внесенням фосфогіпсу найбільшою кількістю аніонів характеризувався сульфатний тип засолення, а катіонів ‒ натрієвий, що пояснюється надходженням цих іонів з поливною водою та фосфогіпсом. Виняток становлять контрольні варіанти. За вмістом токсичних солей усі варіанти мали значення від 0,3% до 0,6%, тобто відповідно до сульфатного типу характеризуються середнім ступенем засолення ґрунтів. Внесення фосфогіпсу на іригаційно солонцюватих ґрунтах при зрошенні та без нього приводить до збільшення загальної суми солей у шарі ґрунту 0‒15 см порівняно з початковими параметрами (до 4,22 мекв/100 г ґрунту). При внесенні фосфогіпсу нормою 6 т/га без зрошення спостерігали накопичення солей у шарі 45‒60 см, а при зрошенні та внесенні фосфогіпсу нормою 3 т/га солі концентруються у шарі 75‒60 см. У шарі ґрунту 90‒105 см кількість солей вирівнюється до початкових умов. Хімічна меліорація збільшує кількість іонів Ca+2 по всьому профілю ґрунту. Концентрація іонів натрію при внесенні фосфогіпсу в орному шарі ґрунту зменшилася на 30‒37% за рахунок збільшення каль-цій-іона та витіснення сульфату натрію в нижні горизонти.