Урожайність та якість зеленої маси кормових культур в умовах зрошення на півдні України

Abstract

У статті розглядаються шляхи збільшення врожайності та покращення якості зеленої маси люцерни старовікової за рахунок озимих (жито, пшениця, ячмінь, ріпак), ранньовесняних (ячмінь, овес, ріпак, редька олійна) та пізньовесняних (суданська трава та кукурудза на зелений корм) насівів та внесення мінеральних добрив. Дослідження проводили впродовж 2015–2017 рр. на темно-каштанових ґрунтах СК «Радянська земля» Білозерського району Херсонської області. Вивчали два фони мінерального живлення рослин: без добрив і N90P60. Мінімальну врожайність зеленої маси у досліді забезпечили насіви ранньовесняних культур, максимальну – насіви пізньовесняних культур. Використання сумісних посівів люцерни з насівними культурами сприяло збільшенню врожайності зеленої маси у середньому по фону живлення на 21,48–29,99 т/га або 53,1–82,3% у варіантах досліду з озимими насівами, на 12,61–22,60 т/га або 33,8-60,6% – у варіантах з ранньовесняними насівами і на 24,47–43,08 т/га або в 1,7–2,2 рази – у варіантах з пізньовесняними насівами. Покращення фону живлення шляхом внесення мінеральних добрив збільшувало як врожайність зеленої маси, так і вміст у ній сирого протеїну та його умовний вихід з гектару посіву. Бур’яни збільшували врожайність зеленої маси, але суттєво погіршували її якість, добрива, навпаки, збільшували врожайність і покращували якість зеленої маси, яка відповідала вимогам годівлі сільськогосподарських тварин. За результатами трирічних досліджень визначено, що за озимих насівів найбільш доцільними є жито і ріпак, за ранньовесняних – редька олійна, за пізньовесняних – суданська трава. Незалежно від строку насівів рекомендовано покращувати фон живлення рослин за рахунок внесення мінеральних добрив.