Abstract:
На сьогоднішній день збільшення врожайності
вирощуваної продукції не є головним завданням сільгоспвиробників. Першочергову роль відіграє економічна складова виробництва, а саме ефективність
застосування тих або інших агротехнічних прийомів. Тому дуже важливу роль
в процесі розробки технології вирощування або окремих її елементів має проведення їх оцінки [1].
Сільськогосподарська діяльність людини на зрошуваних землях передбачає одержання максимальної кількості продукції з найменшими енергетичними затратами на її виробництво. Особливого значення це питання набуває
на фоні глобальної енергетичної кризи, неухильного підвищення цін на енергоносії та необхідності взаємокоригування витрат енергії на виробництво рослинницької продукції із її приростом [2].
Крім того, в умовах прогнозованого підвищення питомої ваги пального
біологічного походження необхідно змінювати підходи до технологій вирощування сільськогосподарських культур. Особливо гострого значення на найближчу перспективу набудуть питання енергетичного балансу в системі „витрати енергії на 1 га – вихід енергії з 1 га‖, тобто ретельного нормування енерговитрат на одиницю площі з метою мінімізації витратної частини та отримання максимального виходу енергії з врахуванням регіональних та локальних
ґрунтових і господарсько-економічних умов [3, 4]. Ось чому одним з головних
критеріїв оптимізації продукційних процесів зрошуваних земель прийнято
досягнення високої енергетичної ефективності рослинницької галузі при найраціональнішому використанні агроресурсів.
