Економічний потенціал виробництва льону олійного в Україні

Abstract

У статті розглянуто господарське значення та економічний потенціал льону олійного із позиції диверсифікації виробництва олійних культур. Розкрито переваги його вирощування – високі експортні резерви, рентабельність, можливість більш повного використання агроекономічного потенціалу, зважаючи на регіональні особливості зональних систем землеробства в контексті кліматичних змін та зростання ризиків вирощування обмеженої кількості традиційних сільськогосподарських культур. Оцінено потенціал вирощування культури, як одного із альтернативних шляхів усунення домінування соняшника. Зазначено, що зважаючи на невибагливість до ґрунтів, стійкість до посухи можливе розширення вирощування льону олійного в різних природно-кліматичних зонах. Відмічено широкі внутрішні та експортні можливості ринку продукції, зумовлені запитом на здорове харчування. Найбільш перспективним ринком для вітчизняного льону олійного варто розглядати ЄС, який імпортує щороку 900 тис. тон цієї культури. Окреслено головні обмеження сучасного виробництва культури - відсутність систематичності вирощування, значні коливання посівних площ, та низька урожайність, що у комплексі зумовлюють високу нестабільність валового виробництва, та запропоновано заходи щодо їх усунення. Зазначено, що розширення виробництва льону повинно базуватися на впровадженні сучасних технологій, використання переваг високої пластичності культури, зональних особливостей агрокліматичних умов, посиленні заходів щодо популяризації льону олійного як об’єкту культивування та організації наукового супроводу, щодо дотримання технологій його вирощування. Розширення виробництва льону дозволить диверсифікувати джерела отримання доходів середніми та малими суб'єктами господарювання, вирішувати проблеми дотримання сівозміни та оптимального розміщення озимої пшениці, задіяти природні механізми розширеного відтворення родючості ґрунту в сучасних системах землеробства. Об’єктивне оцінювання потенціалу льону олійного, розробка і впровадження ринкових механізмів стимулювання виробництва та зняття експортного мита, підтримання вітчизняної селекції, популяризації вітчизняних наукових досягнень та зарубіжного досвіду сприятимуть розширенню виробництва культури.