Abstract:
Вчення про кореляційні зв’язки в організмі є основним у теорії селекції рослин і тварин, оскільки вони зумовлені генетичним зчепленням ознак та поєднанням функцій органів у процесі онтогенезу. Особливого значення виявлення кореляції і регресії ознак набуває під час селекції за від’ємнокорелювальними ознаками, коли збільшення однієї з них призводить до зменшення інших. Інтегрованість генетичної системи рослин і тварин, плейотропна дія більшості генів покладені в основу кореляційних зв’язків між ознаками й визначають характер взаємопов’язаних реакцій на штучний природний добір. Проте прості коефіцієнти кореляції не розкривають причини залежності між селекціонованими ознаками та впливу на неї інших, а також свідчать про середній складний взаємозв’язок, не враховуючи причинності. Для встановлення причинної залежності між показниками, а також для визначення прямого та побічного впливу на ознаку використовують метод шляхових коефіцієнтів, запропонований С. Райтом і обґрунтований Ч. Лі для селекції рослин. Він має перевагу над кореляційним методом, оскільки дає змогу визначити відносну значимість кожного змінного фактора. Це особливо важливо за розкриття іманентних (внутрішньоприсутніх) відношень, що виникають в організмі вищих істот (еукаріот). У тваринництві виконано обмежену кількість досліджень з питань визначення шляхових коефіцієнтів між ознаками,
