Abstract:
У статті висвітлено сучасні питання щодо методології та проведення наукових досліджень у системах захисту при no-till технології. Підтверджено, що поверхня ґрунту постійно повинна бути покрита рослинними рештками більше ніж на 50%, так як це сприяє механізмам саморегуляції ентомокомп-лексів і мобілізує біологічні процеси за наявності коренів у шарі ґрунту 0–15 см, а в разі відсутності таку технологію не можна називати no-till. Метод прямого посіву інколи використовують як синонім до no-till, але більшість сіва-лок для прямого посіву в країнах ЄС сприяє інтенсивному переміщуванню ґрунту з післяж-нивними рештками. Таку технологію необхідно характеризувати як мульчування, що впли-ває на розмноження й виживання членистоногих і не може мати ніякого стосунку до no-till. Указано показники оцінювання заходів контролю чисельності фітофагів та інших шкідливих організмів при no-till технології порівняно з традиційними способами обробіт-ку ґрунту. Уточнено перелік питань методологічних рішень щодо складання й оптимізації протоколу досліджень. Установлено особливості біології, екології та поширення окремих шкідливих і корисних видів організмів при no-till. З’ясовано континентальні фактичні та розрахункові площі посівів сільськогосподарських культур за no-till. Запропоновано нові показники оцінювання ефективності no-till у часі та просторі з відповідним протоколом досліджень. При глобальних континентальних змінах і коливаннях погодно-кліматичних факторів ефективним є застосування No-till технології з контролем комплексу шкідників за новим системним механізмом саморегуляції ентомокомплексів, що відповідають вимогам об-ґрунтованих рівнів протоколів досліджень. Також можна стверджувати, що стандартизація методології в проведенні дослі-джень систем обробітку ґрунту no-till і класичної технології потребує точного розмеж-ування й опису цих двох систем, щоб під час порівняння результатів досліджень різних учених регіони могли бути раціонально порівняні між собою.
