Раціональність використання поля старовікової люцерни та насівних кормових культур на різних фонах живлення

Abstract

У статті розкриваються шляхи збільшення врожайності зеленої маси люцерни старовікової завдяки проведенню озимих (жито, пшениця, ячмінь, ріпак), ранньовесняних (ячмінь, овес, ріпак, редька олійна) і пізньовесняних (суданська трава та кукурудза на зелений корм) насівів та оптимізації фону живлення. Дослідженнями, проведеними в умовах зрошення на темно-каштанових ґрунтах півдня України, встановлено, що озимі насіви найдоцільніше проводити житом і ріпаком, ранньовесняні – редькою олійною, пізньовесняні – суданською травою. Внесення подвійної дози добрив (N90P60), порівняно з неудобреним фоном живлення, забезпечує збільшення врожайності зеленої маси в 1,3–1,5 рази.