Abstract:
Представлено досвід застосування методики оцінки водних об’єктів рибогосподарського призначення за комплексним показником екологічного стану на прикладі пониззя річки Інгулець в межах Херсонської області. Виконана оцінка екологічного стану вод пониззя річки Інгулець за методикою розрахунку комплексних
показників екологічного стану відповідно до рибогосподарських нормативів за пе
ріод спостережень 2013–2016 років. Проведений аналіз здатності водної екосистеми пониззя річки Інгулець до саморегуляції та самовідновлення (екологічна надійність) в часі та просторі (за довжиною річки). Встановлено, що за період дослідження
екологічний стан пониззя річки Інгулець в часі та просторі (за довжиною річки)
оцінюється як нестійкий. Незначне покращення стану якості води здійснюється за
рахунок щорічної промивки русла річки Інгулець дніпровською водою, але негативно впливає на нерестовища риб, і в окремі періоди концентрації забруднюючих речовин все одно перевищують чинні нормативи. Низька здатність до самоочищення
поверхневих вод пониззя річки Інгулець, басейн якої є техногенно навантаженою
територією, свідчить про те, що антропогенне навантаження на водний об’єкт дося
гло критичного рівня, і дозволяє з належною вірогідністю стверджувати про немож
ливість використання пониззя річки Інгулець для рибного господарства. Динаміка
кількісних показників середніх і мінімальних коефіцієнтів демонструє погіршення
якості води річки в часі та просторі, що вказує на посилення негативних наслідків антропогенного навантаження і необхідності впровадження природоохоронних за ходів, направлених на повернення здатності водної екосистеми до саморегуляції та
самовідновлення, і покращення умов існування біоресурсів в річці.
