Abstract:
Поширення лишайників обумовлено певними співвідношеннями екологічних факторів – субстратом, вологістю, освітленістю, температурою. Для більшості рівнинних територій провідним фактором у різноманітті лишайників є наявність різноманітних типів субстратів. На території Єланецько-Інгульського регіону найбільш поширеними субстратами є відслонення гірських порід різного віку. Кристалічні породи докембрійського періоду (гнейси, граніти), а також породи третинного періоду (вапняки, мергелі, глини) відслонюються по крутих берегах річок, схилах балок та ярів, а також іноді з'являються на плакорах. В залежності від віку, топографії, ступеню денудації, інтенсивності дії антропогенного фактора на відслоненнях формується складний комплекс умов існування, який обумовлює різноманітність рослинного, а також лишайникового покриву. Крім кам'янистих субстратів природного походження, на території регіону зустрічаються штучні кам'янисті субстрати: бетонні стовпи, залишки агротехнічних споруд, шиферні дахи, паркани та ін., які часто заселяються лишайниками. Природна деревна та чагарникова рослинність в регіоні збереглась лише на крутих схилах долин річок та в балках, тобто на територіях незручних для сільськогосподарського освоєння. Поширення тут епіфітних видів лишайників в основному пов’язано з штучними насадженнями – лісосмугами, парками, садами, скверами, штучними лісами, поодинокими деревами та кущами, в яких лишайники заселяють кору стовбурів та гілок, а також сухі гілки, пеньки та оброблену деревину.
