Мотив пам'яті у повісті Галини Пагутяк "Гірчичне зерно"

Abstract

Мета статті – з’ясувати специфіку розгортання мотиву пам’яті у повісті Г. Пагутяк «Гірчичне зерно», визначити його зв'язок із категорією sacrum і виявити неоміфологічні стратегії, застосовані авторкою. Актуальність дослідження пояснюється потребою ґрунтовного вивчення одного з ключових мотивів у художньому доробку письменниці та її есеїстиці. У статті висвітлюється кореляція мотиву пам’яті з образами Михайла Басараба та його сина Грицька. Акцентується зв'язок цього мотиву з опозицією sacrum–profanum. Аналізуються елементи авторського неоміфу про Уріж, семантичною домінантою якого є пам'ять про етнічну культурну спадщину. Перспективи подальших досліджень убачаємо у з’ясуванні особливостей функціонування мотиву пам’яті у повісті «Бесіди з Перевізником», що входить до збірки «Гірчичне зерно».