Abstract:
Ревіталізація мистецтва Бойківщини – це не лише збереження автентичності, а й їх інтеграція у нові культурні та соціальні реалії. Досліджено процес ревіталізації мистецтва Бойківщини як складової збереження та актуалізації матеріальної культурної спадщини в умовах сучасних архітектурних і художніх трансформацій. Ревіталізація розглядається не як системний культурний механізм, що дозволяє не лише зберегти традиційні форми та символіку народної творчості, а й надати їм нового змісту та функціонального значення в межах сучасного соціального контексту. Наголошено на важливості формування сталого зв’язку між історично сформованою культурною традицією та новими практиками просторово, предметно-художнього рішення.
Проаналізовано специфіку бойківського мистецтва, його глибинну образно-семантичну структуру, а також окреслено механізми збереження і трансформації локальної ідентичності через національні мотиви і використання рішень у новітніх мистецьких та архітектурних підходах. Урахування цих аспектів не лише збільшує естетичну цінність простору, а й сприяє розвитку громади та формує відчуття її приналежності. Окрім цього, мистецтво може ґрунтуватися на глибокому аналізі історичної та культурної спадщини певного місця.
Особливу увагу приділено ролі локальної спільноти, незалежної мистецької ініціативи та культурної інституції, які забезпечують життєздатність і переосмислення культурного спадку. Визначено, що саме через мистецтво, як візуально-комунікативну та символічну мову, формується культурна тяглість і переосмислення національної ідентичності в умовах глобалізаційних процесів. Доведено, що ревіталізація мистецтва Бойківщин відкриває нові перспективи для формування певного стилю в архітектурі та дизайні середовища, орієнтованого на гармонійне поєднання традицій і інновацій насамперед сільських населених мість.
