СУЧАСНІ АРХІТЕКТУРНО-БУДІВЕЛЬНІ СТРАТЕГІЇ РЕВІТАЛІЗАЦІЇ МУЗЕЮ «БОЙКІВЩИНА» У САМБОРІ В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ОСЕРЕДКУ

Abstract

У публікації досліджуються сучасні підходи до ревіталізації середовища музею Бойківщини в Самборі як цілісної просторово-культурної системи, в якій архітектурно-будівельні підходи, цифрові технології та трансформація формують модель багаторівневої взаємодії з культурною батьківщиною. Досліджено метаморфозу музею від узвичаєного простору збереження до досвіду відкритого середовища, в якому експозиція та відвідувач вступають у гармонійний діалог. Визначальними викликами, що стоять перед музеями в цифрову епоху, є необхідність модернізації та підвищення функціональної гнучкості території. Обґрунтовано закономірність ревіталізації як складного процесу, що охоплює не лише експозиційний контент, а й архітектурно-будівельне рішення, планувальну структуру та сценарії динаміки відвідувачів. У рамках проектно-наукової роботи кафедри архітектури Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького, що реалізується за грантовою угодою № 101084975 – Ревіталізація, між університетом та Європейським Союзом, підготовлено комплексні пропозиції щодо трансформації основного образу будівлі та формування інклюзивного просторового центру. Запропоновані рішення ґрунтуються на синтезі узвичаєної естетики Бойківщини та сучасних архітектурно- дизайнерських засобів будівництва, що дозволяє зберегти автентичність та водночас оновити простір. Особлива увага приділяється архітектурному дизайнерському середовищу як інструменту формування ефективних навичок та отримання візуального та сенсорного розуміння. У майбутньому передбачається здатність цифрових технологій – мультимедійних інсталяцій, інтерактивних інтерфейсів, систем навігації доповненої реальності – поглиблювати межі предметної області, для відчуття як живого процесу досвіду. Показано, що поєднання архітектурно-будівельної ревіталізації та цифрових медіа, які формують сучасний образ музейного центру – багатошаровий та інклюзивний, де пам’ять зберігається та набуває практики, а простір стає живим посередником між минулим та сьогоденням