Abstract:
У статті комплексно досліджено сутність і структуру інноваційної складової організаційного механізму реалізації державної політики у сфері культури в умовах суспільних трансформацій, цифровізації та зовнішніх викликів. Доведено, що ключовим чинником сучасного державного управління сферою культури є впровадження інноваційних принципів, технологій та організаційних рішень, спрямованих на підвищення адаптивності та результативності галузі. Визначено, що інноваційна складова організаційного механізму охоплює не лише інтеграцію цифрових інструментів і практик державно-приватного партнерства, але й формування нових структур (зокрема, Департамент інновацій та цифрових трансформацій Міністерства культури та стратегічних комунікацій України) та модернізацію управлінських процедур відповідно до європейських стандартів.
Акцентовано увагу на науковій дискусійності дефініції «організаційний механізм» і підкреслено, що авторська інтерпретація інноваційної складової ґрунтується на розмежуванні стратегічно спланованих нововведень і поступових еволюційних змін. Проаналізовано зарубіжний досвід, що доводить ефективність комплексної інтеграції інновацій у державну політику у сфері культури. Запропоновано практичні рекомендації для Міністерства культури та стратегічних комунікацій України й органів місцевого самоврядування щодо удосконалення нормативно-правового забезпечення, розвитку інституційної спроможності, фінансування інноваційних проєктів, формування міжсекторних партнерств і впровадження цифрових сервісів.
Наукова новизна дослідження полягає у розробці та обґрунтуванні авторського визначення інноваційної складової організаційного механізму реалізації державної політики у сфері культури як системи цілеспрямовано впроваджених новітніх підходів, що забезпечують випереджальний розвиток галузі та підвищують стійкість української культурної політики в глобальному контексті.
