Психологічна трансформація особистості в умовах "хронічного стресу": синдром прифронтового проживання жителів Херсонщини

Abstract

У статті представлено результати комплексного теоретико-емпіричного аналізу трансформаційних процесів у психіці населення прифронтового регіону, що розгортаються на тлі повномасштабної військової агресії. Авторами концептуалізовано та впроваджено у науковий обіг поняття «синдром прифронтового проживання», що розглядається як специфічна форма адаптивної деформації особистості. Обґрунтовано, що цей стан є закономірною відповіддю психіки на тривале перебування в полі кумулятивної травматизації, яка інтегрує ретроспективну травму окупації, екологічно-техногенний шок від підриву Каховської ГЕС і перманентну загрозу життю внаслідок щоденних артилерійських обстрілів. Досліджено та деталізовано три рівні системної перебудови психіки в умовах хронічного екстремального стресу. На когнітивно-прогностичному рівні зафіксовано радикальну деформацію часової перспективи особистості, що виявляється у переході до «фрагментарного планування» та когнітивному виснаженні через необхідність перманентного прорахунку мікроризиків. На емоційно-регулятивному рівні виявлено феномен «емоційного плато» та механізм «захисного оніміння», які дозволяють підтримувати функціональність ціною зниження емпатичного порогу та розвитку ангедонії. На ресурсно-поведінковому рівні проаналізовано трансформацію копінг-механізмів: перехід від пасивного уникання до стратегій активного виживання та фаталістичного прийняття ризиків. Науково доведено, що в унікальних соціопсихологічних умовах Херсонщини життєстійкість трансформується з індивідуальної характеристики у колективний ресурс. Виявлено, що потужна групова ідентифікація («херсонець, що вистояв») виступає ефективним психологічним щитом, який нівелює деструктивний вплив індивідуальної тривожності. Особливу увагу приділено ролі збереження професійних та соціальних ритуалів, зокрема доведено, що неперервність освітнього процесу в Херсонському державному аграрно-економічному університеті є ключовим стабілізаційним чинником, що запобігає дезінтеграції особистості. Результати дослідження мають фундаментальне значення для кризової психології та практичну цінність для розробки спеціалізованих протоколів соціально-психологічної реабілітації, спрямованих на відновлення ментального здоров'я та збереження людського капіталу в прифронтових громадах.