Abstract:
Останніми роками в Україні спостерігається тенденція щодо насичення сівозмін обмеженою кількістю агрокультур, частіше всього стратегічними і бізнес-привабливими. При цьому порушується і нехтується оптимальна структура навіть інтенсивних сівозмін. Основними критеріями включення культури в структуру сівозміни є їх висока продуктивність та економічна ефективність. Пшениця озима має важливе народногосподарське значення і займає важливу нішу в структурі сучасних сівозмін. Результати досліджень, проведені в умовах північного Степу України, підтверджують залежність урожайності та рівня продуктивності пшениці озимої від сівозмінного фактору і систем удобрення з використанням біопрепарату. Урожайність пшениці озимої в зерно-паро-просапній сівозміні була істотно більшою порівняно до сівозмін без чорного або зайнятого пару. Найбільші прибавки врожаю були за органо-мінеральної системи з використанням біопрепарату, які у зерно-паро-просапній сівозміні становили 1.04 т/га, у зерно-просапній сівозміні з насиченням соєю 40 % – 1.54 т/га, 60 % – 1.67 т/га. Найбільшу врожайність та продуктивність основної й побічної продукції пшениця озима формувала за її розміщення після занятого пару на фоні органо-мінеральної системи удобрення з використанням біопрепарату: 6.49 т/га зерна, 7.14 т/га зернових одиниць, 9.15 т/га кормових одиниць, 0.78 т/га одиниць перетравного протеїну. Високі витрати на мінеральні добрива призвели до зниження економічної ефективності, не зважаючи на високу продуктивність культури. Найвищі економічні показники забезпечувало вирощування пшениці озимої у зерно-паро-просапній сівозміні з використанням біопрепарату без добрив з рівнем рентабельності 72.7 %
