Abstract:
Досліджено використання хітозану як альтернативи силанізації при модифікації електродів на основі фтордопованого оксиду олова (FTO) для іммобілізації родаміну 110. Розглянуто ефективність двох підходів — класичної силанізації з APTMS та полімерної модифікації хітозаном — з точки зору стабільності фіксації барвника, електропровідності та біосумісності отриманих покриттів. Установлено, що хітозанова матриця забезпечує багатоточкову фіксацію родаміну, формуючи просторово гнучке середовище з високою щільністю амінних і гідроксильних груп, що сприяє підвищенню стабільності електрохімічного сигналу та зменшенню вимивання барвника у водних та буферних середовищах. Використано методи циклічної вольтамперометрії та електрохімічної імпедансної спектроскопії для оцінки електропровідності та ефективності переносу заряду, а також стандартні тести цитотоксичності для визначення біосумісності. Молекулярне моделювання з використанням програмного пакета VESTA дозволило проаналізувати орієнтацію молекули родаміну, доступність функціональних груп та можливі конфігурації електростатичних і ковалентних взаємодій з поверхнею FTO та хітозановою матрицею. Встановлено, що електроди FTO/Chitosan/R110 демонструють високу стабільність електрохімічного сигналу, збереження електрохімічної активності та стійкість до матричних ефектів, що підтверджує перспективність хітозану як біосумісної та ефективної альтернативи силанізації при створенні функціоналізованих електродів для сенсорних, біоаналітичних і оптоелектронних застосувань.
