Abstract:
У статті висвітлено динаміку посівних площ, обсягів виробництва та врожайності зерна кукурудзи у світовому та національному масштабах упродовж 2000–2023 років. Встановлено, що за цей період спостерігається стійке зростання площ вирощування кукурудзи в більшості регіонів світу, зокрема в країнах Америки, Азії та Африки. Най¬вищу частку у структурі світового виробництва забезпечують США, Китай і Бразилія. Водночас Україна має одні з найвищих темпів зростання врожайності серед провідних країн-виробників, що свідчить про поступовий перехід від екстенсивної до інтенсивної моделі господарювання. Зазначено, що за аналізований період урожайність зерна куку¬рудзи в Україні зросла з 3,0 до понад 7,8 т/га, що зумовлено впровадженням інтенсивних технологій вирощування, оновленням сортового складу, підвищенням рівня агротехніч¬ного обслуговування та адаптацією вирощуваних гібридів до гідротермічних умов. Уста¬новлено, що врожайність культури істотно залежить від багатьох факторів, зокрема погодних умов, генетичних особливостей гібридів, рівня мінерального живлення, засто¬сування мікродобрив. Визначено, що за ґрунтово-кліматичних умов України досягнуто конкурентоспроможний рівень урожайності, що перевищує показники, які отримують в Індії, Бразилії, а в останні роки – і в Китаї. Водночас у статті окреслено сучасні виклики, зокрема кліматичні ризики, логістичні труднощі та наслідки воєнних дій, які впливають на стабільність виробництва. Обґрунтовано доцільність удосконалення технологій виро¬щування шляхом адаптації густоти стояння рослин, оптимізації живлення та прове¬дення позакореневих підживлень у критичні фази росту й розвитку рослин. Зазначено, що впровадження комплексу агротехнічних заходів сприятиме підвищенню врожайності, стабільності виробництва зерна кукурудзи, економічної ефективності галузі, а також зміцненню продовольчої та енергетичної безпеки України навіть за умов сучасних еконо¬мічних та кліматичних змін.
