Abstract:
У статті наведено результати аналітичних досліджень щодо сучасного стану біологізації елементів технології вирощування сільськогосподарських культур, зокрема соняшнику. Інформаційною базою для здійснення наукового пошуку слугували статистичні дані FAOSTAT за 2018–2023 роки, а також дані Державної служби статистики України за відповідний період. Для досягнення поставленої мети використовували методи порівняльного аналізу, графічний, а також абстрактно-логічний метод. Аналіз статистичних даних засвідчив, що посівні площі соняшнику в Україні у 2022–2023 роках коливалися в межах 5,2–4,9 млн га, що становить приблизно 27,5% від загальної площі вирощування сільськогосподарських культур. Таке насичення сівозміни однією культурою, як стверджують окремі автори, значно перевищує науково обґрунтовані нормативи та призводить до втрат урожаю внаслідок поширення хвороб і погіршення якості продукції. За таких умов інтеграція препаратів біологічного походження в технологію вирощування є доцільною, оскільки вона може забезпечити як економічну вигоду, так і покращити фітосанітарний стан агроценозів. Згідно з результатами аналізу, площі, оброблювані препаратами біологічного походження, демонструють стабільну тенденцію до зростання: з 0,15 млн га у 2018 році до 0,26 млн га у 2022 році, з максимумом 0,57 млн га у 2020 році. У роботі наведено класифікацію та конкретні приклади застосування біологічних препаратів у технології вирощування соняшнику. Окрему увагу приділено новій перспективній групі біопрепаратів, основним призначенням яких є забезпечення рослин окремими елементами живлення. Визначено, що дана група є актуальною для подальших досліджень на соняшнику, зважаючи на результати статистичного аналізу застосування мінеральних добрив, а також на необхідність оптимізації їх використання у напрямі зниження екологічного навантаження на агроекосистеми.
