Abstract:
Вертикально інтегровані агрохолдинги стали ключовим механізмом виживання українського АПК у воєнних умовах, виходячи із здатності адаптувати логістичні ланцюги і зберігати операційну діяльність, попри руйнування інфраструктури та втрату ринків. Їхня ефективність супроводжується системними ризиками – від залежності від глобальних поставок до соціальної напруги з дрібними виробниками, що вимагає переосмислення моделі з урахуванням потреб повоєнного відновлення. Аналіз адаптаційних стратегій провідних холдингів під час війни вказує на необхідність балансу між експортом сировини та розвитком переробки, пошук нових форматів взаємодії з місцевими виробниками.
