Розвиток малих форм господарювання на селі в умовах глобалізації

Abstract

Зовнішнє середовище сучасних корпорацій, компаній, підприємств стає складнішим і конкурентнішим. Зникають торговельні бар’єри, прискорюються та дешевшають комунікації, спостерігається конвергенція смаків споживачів на багато видів товарів, тобто світ перетворюється в єдиний бізнес-простір і набуває статусу глобального середовища. Глобалізаційні процеси не оминули й Україну. Наразі український селянин відчуває вплив світової економічної кризи. При цьому він лише відіграє, а не виконує соціальну роль господаря, який працює на землі відповідно до своїх уподобань, інтересів і можливостей, адже економічна свобода, що є у нього,–досить ілюзорна. Останнє підтвердила й ситуація, яка склалася восени 2009 року, коли виправданим кроком було притримати зерно до весни, тобто до зростання ціни на сільськогосподарську продукцію. Проблема неможливості одержання від банків кредитних коштів на придбання насіння, добрив, пально-мастильних матеріалів змусила селян продавати зібране збіжжя за економічно невиправданою ціною, встановленою не ними чи кінцевими споживачами, а посередниками. Ця ціна у 2009 році, як і в інші врожайні роки, була настільки низькою, що для придбання 1 т дизельного палива доводилося продавати майже 9 т пшениці. В умовах глобалізації означені проблеми ще більше загострюються. Реальна світова економічна криза та загроза продовольчої кризи, яка повинна була б зумовити зростання цін на продовольство, не нівелюють вплив одна на одну, а тільки погіршують становище українського села.