Abstract:
Оглядова стаття відображає різноспектрову науково-дослідну роботу, ідеї
та дискусії за результатами отриманих досліджень щодо екологічного стану Тилігульського лиману, який знаходиться на межі Одеської та Миколаївської областей.
Актуальність дослідження пов’язана із нагальними питаннями, які потребують
вирішення в контексті збереження природного біорізноманіття лиману за умов
впливу абіотичних та біотичних чинників.
Об’єкт дослідження – Тилігульський лиман. Предмет дослідження – екологічний стан Тилігульського лиману в умовах сучасних антропогенних та кліматичних змін. Під час проведення дослідження було використано наступні методи:
загальні та спеціальні методи, критичного аналізу, порівняння та синтезу, збору,
аналізу, обговорення опублікованої інформації.
За дослідженнями різних авторів відмічено, що більшість трансформаційних процесів сприяють зниженню видового різноманіття риб та інших гідробіонтів Тилігульського лиману. Висвітлено інформацію щодо опрацювання наявних
результатів дослідження впливу сільськогосподарської та господарсько-побутової
діяльності на акваторію лиману, зокрема, через забруднення стічними водами та
використання пестицидів та добрив.
Представлені дані розкривають важливість розробки комплексних науково-практичних рекомендацій з вектором водоохоронних та водозберігаючих заходів, спрямованих безпосередньо на об’єкти народного господарства поблизу
лиману та забезпечення сталого використання його вод з зменшенням ризиків
забруднення акваторії. З огляду на те, що на території лиману наявна велика кількість несприятливих екологічних процесів, а його стан в більшості наукових робіт,
авторами розцінюється як «критичний», доцільним стає використання комплексних заходів, спрямованих на стабілізацію загального стану водойми та забезпечення раціонального використання потенціалу водної екосистеми.
Здійснено акцент на агротехнічних заходах з вектором на методи обробки
земель, які б запобігали ерозії поблизу акваторії лиману: культивація захисних
рослин; консерваційне оброблення; контроль водостоків; збереження рослинного
покриву. Гідротехнічні заходи мають бути руслоформувального, укріплювального
та протиерозійного характеру.
