Abstract:
У романі «Зима в Стокгольмі» Аґнета Плеєль зображує спроби головної героїні зрозуміти причини своєї внутрішньої дезінтеграції та проблем в особистому житті. Мета статті – ідентифікувати патерни родинної травми у творі шведської письменниці та визначити їхню роль у психологізації образу головної героїні. Методологічна основа дослідження – праця американського психолога М. Волінна «Це почалося не з тебе. Як успадкована родинна травма формує нас і як розірвати це коло», у якій науковець обґрунтовує транспоколіннєвий характер травматичного досвіду та пропонує шляхи до зцілення. Попри те що роман А. Плеєль «Зима в Стокгольмі» перекладений українською мовою і виданий ще 2019 року, він до цього часу перебуває поза належною увагою літературознавців. З огляду на брак публікацій про цей твір і потребу заповнити наявну лакуну, вважаємо тему нашої розвідки актуальною, а її наукову новизну пояснюємо тим, що роман А. Плеєль уперше проаналізований у вітчизняному літературознавстві як художня проєкція успадкованої родинної травми. Використання праці М. Волінна як методологічної основи дослідження уможливило ідентифікацію патернів родинної травми в романі А. Плеєль «Зима в Стокгольмі». Головна героїня твору в процесі самоаналізу й інтерпретації снів виявила причини внутрішніх конфліктів і проблем у стосунках із чоловіками: емоційний розрив з матір’ю та злиття з переживаннями батьків. Намагання заслужити любов, яку вона недоотримала в сім’ї через деструктивні стосунки, спричинило надмірну відповідальність, прагнення всіх задовольнити й брати весь тягар на себе, відчуття перенавантаження, страх втратити близькість, проблеми з жіночністю, емоційну неприступність і постійну тривожність. Головна героїня усвідомила, що стоїть за її конфліктами, і прийняла батьків після їхнього примирення, а це допомогло їй зцілитися від колишніх образ і відчути свободу від старих поведінкових моделей. Перспективи подальших досліджень роману «Зима в Стокгольмі» вбачаємо у вивченні образу головної героїні у вимірах гендерних студій.