ФІЗІОЛОГІЧНА РОЛЬ ЙОДУ ТА СЕЛЕНУ В ГОДІВЛІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПТИЦІ

Abstract

Актуальність. Фізіологічна роль йоду в організмі птиці пов'язана з його участю в синтезі гормонів щитовидної залози, ці гормони регулюють процеси росту і розвитку, впливають на обмінні процеси, прискорюють вивільнення енергії, стимулюють діяльність практично всіх органів і систем організму, якщо надходження йоду в організм обмежена, нормальна секреція гормонів може бути досягнута тільки в результаті перебудови роботи щитовидної залози. У стані дефіциту йоду синтез і секреція гормонів щитовидної залози знижуються, що призводить до збільшення секреції тиреотропного гормону, і під його впливом відбувається тимчасова адаптація до дефіциту йоду[1]. При тривалому дефіциті на першому етапі посилюється всмоктування йоду залозами, щоб захоплювати більше йоду, щитовидна залоза збільшує свою масу - розростається сполучна тканина, за одну годину атрофуються залізисті елементи, зменшується кількість дрібних і середніх фолікулів, збільшуються великі кістозні фолікули, і, відповідно, формується ендемічний зоб. І навпаки, коли тварині або птиці вводять гормони щитовидної залози або сполуки йоду, фолікул значно зменшується в об'ємі після гіпофіза. Основна частина. Основною причиною ендемічного зобу є дефіцит йоду, якщо корм містить достатню кількість йоду, близько 20% його засвоюється щитовидною залозою, при помірному дефіциті йоду в раціоні тварин щитовидна залоза засвоює близько 30%, а при низьких дозах - 65%. Однак ці значення можуть варіюватися через те, що на ступінь засвоєння йоду певним чином впливають інші мінеральні елементи. Основними способами дії мікроелементів в організмі є білки, нуклеїнові кислоти, амінокислоти, ферменти, вітаміни, гормони або їх вплив на активність, участь у підтримці гомеостазу, однак існують певні особливості комплексного застосування мікроелементів, солона їжа або вживання хлорованої води можуть призвести до втрати організмом йоду. Це також пояснюється природою заміщення галогенів, яка представлена законом: один з 4-х галогензамещенних елементів з більшою атомною масою, фтор, може замінити хлор, бром і йод, оскільки його атомна маса менше. Дефіцит одного мікроелемента може призвести до дисбалансу інших мікроелементів, таким чином, було встановлено, що основною причиною ендемічного зобу є дефіцит йоду, тоді як дефіцит або надлишок інших мікроелементів (кобальту, заліза, брому, марганцю) може корелювати з біосинтезом гормонів щитовидної залози [2, 4]. Існує кілька взаємозв'язків між йодом і селеном. Геопрогресія з дефіцитом йоду зазвичай супроводжується дефіцитом селену, дослідження на тваринах показали, що при одночасному дефіциті селену і йоду гіпотиреоз протікає важче, ніж при дефіциті тільки йоду, вплив селену на функціональну активність щитовидної залози обумовлено тим, що дефіцит елемента перешкоджає синтезу селену. Отже, метаболізм йоду та селену тісно пов'язаний і може взаємно впливати на симптоми дефіциту цих важливих біологічних елементів, дефіцит йоду може бути викликаний первинними і вторинними причинами. До основних з них відноситься недостатнє надходження йоду з кормом і водою, а до другорядних - вплив природних гормонів щитовидної залози, присутніх в їжі (синоніми: токоген, гормони щитовидної залози. Ендокринні руйнівники - речовини, які можуть блокувати функцію щитовидної залози і викликати її зростання, тиреоїдні гормони - це сполуки, які пригнічують синтез і секрецію гормонів щитовидної залози в щитовидній залозі. При високому їх вмісті в кормах для тварин розвивається гіпотиреоз. Перша група складається з ціаногенних нейротрогенів, які перешкоджають засвоєнню йоду щитовидною залозою. Ціаногенні глюкозиди містяться в багатьох продуктах харчування, таких як соя, буряк, кукурудза, біла конюшина та просо. Тіоціанати (SCN), що містяться в рослинах сімейства хрестоцвітних, перешкоджають засвоєнню йоду залозами, пригнічують активність пероксидази, блокують транспорт йоду і стимулюють його виведення з організму, а флавоноїди (поліциклічні фенольні органічні речовини), що містяться в екстрактах рослин і різних видів проса, пригнічують гормони щитовидної залози. Він впливає на зв'язування монону з транспортними білками [3]. В організмі вони перетворюються в тіоціанати і ізотіоціанати, які перешкоджають транспортуванню йодиду через фолікулярну мембрану клітин щитовидної залози, в результаті чого йодування щитовидної залози цей ефект легко усувається додаванням йоду в раціон тварин. Друга група зобогених речовин, прозоботрин і зоботрин, що містяться в рослинах сімейства хрестоцвітних (ріпак, ріпа, капуста, ріпчаста цибуля, гірчиця), і аліфатичні дисульфіди, що містяться в цибулі і часнику, інгібують тиреоперцидазу, що призводить до утворення моно - і дийодтирозина. Невелика, але необхідна кількість йоду необхідно для нормального росту і розвитку ембріонів домашньої птиці. Через нестачу йоду в раціоні племінних птахів в результаті відкладення яєць щитовидна залоза збільшується у ембріонів з великою кількістю фолікулів з дрібними колоїдними речовинами (або без нього) за рахунок компенсаторної гіпертрофії фолікулярних клітин, зниження вмісту йоду в залозі, збільшення кількості співвідношення Т3/Т4 і зниження вмісту Т4 в сироватці крові. Нестача йоду збільшує смертність домашньої птиці і знижує несучість, виводимість яєць, м'ясну продуктивність і якість продукції птахівництва. Недостатнє надходження йоду в організм тварини з кори і води призводить до порушення обміну речовин, ослаблення функцій репродуктивних органів, що є наслідком порушень в роботі щитовидної залози, особливо гіпофіза. В результаті відбувається гормональний збій організму, зокрема, порушується обмін кальцію, вуглеводів і жирів, знижується продуктивність тварин, спостерігається ембріональна смертність [2]. Нестача йоду в раціоні домашньої птиці призводить до зниження функції щитовидної залози зі змінами на клітинному рівні. Зокрема, змінюється висота щитовидного епітелію і розмір ядра, оскільки дорослі птахи можуть досить довго не реагувати на значний дефіцит йоду в раціоні без істотного зниження продуктивності і виводимості яєць, через нестачу йоду в раціоні племінних птахів в яйцях спостерігається збільшення щитовидної залози ембріона, яка містить велику кількість фолікулів з дрібними колоїдними речовинами або без них, через компенсаторної гіпертрофії фолікулярних клітин, зменшення кількості йоду, співвідношення підвищення рівня Т3/Т4 в залозі і зниження вмісту Т4 в сироватці крові. Однак, якщо вміст йоду в кормі становить 10-20 мкг/кг, відтворні властивості може і не зменшитися, але маса ембріона зменшиться, швидкість виведення яєць знизиться, а курчата будуть вилуплюватися слабо. Додавання сполук йоду в раціон або питну воду підвищує продуктивність (ріст яєць, несучість, заплідненість і вивід молодняку). Поява жовткового перитоніту і збільшення щитовидних залоз у ембріонів і молодняку є характерними ознаками дефіциту йоду у курей-несучок. Індички більш чутливі до дефіциту йоду. Йод відіграє важливу роль у розвитку органів і систем організму. Наприклад, генетики нещодавно провели дослідження, спрямовані на прискорення росту м'язової тканини, але в той же час варто зазначити, що розвиток інших життєво важливих органів, таких як серце, легені та печінка, пригнічується. Встановлено, що зростання пір'я птахів безпосередньо залежить від функції щитовидної залози. Під час природної линьки, завдяки гормонам щитовидної залози, рівень окислювальних процесів в тканинах різко підвищується, а концентрація азоту і сірки, елементів, необхідних для розвитку пір'я, в крові залишається стабільною. Висновки. При недостатньому надходженні йоду в організм знижується рівень гемоглобіну в крові, і лікування залізовмісними препаратами виявляється неефективним, характерно розвиток вторинного імунодефіциту, який проявляється високою схильністю до захворювання. Йод має ряд неендокринних біологічних ефектів, включаючи вплив на фізіологію запальних реакцій. Йодид збільшує кількість гранулоцитів у запаленій ділянці, покращує бактеріальний фагоцитоз та бактерицидну здатність гранулоцитів. З метою імуносупресії та профілактики йододефіциту використовуються як неорганічні йодиди, так і органічні сполуки, здатні розщеплювати елементарний йод. Вони здатні збільшувати запаси йоду в організмі, активувати окислювально-відновні процеси в клітинах, підвищувати активність ферментів. Таким чином, надлишок йоду у птиці знижує несучість і середню масу яєць. Відносна маса і товщина шкаралупи таких яєць також зменшуються, що пояснюється зниженням рівня засвоєння кальцію, такі зміни у племінних птахів погіршують якість інкубації яєць. У дорослих птахів також спостерігаються порушення репродуктивної функції, знижується несучість курей-несучок, знижується швидкість запліднення і вилуплення запліднених яєць, збільшується час інкубації (більше 96 годин), підвищується рівень ембріональної смертності (близько 4% всіх випадків на 80-й день інкубації), смертність в шкаралупа зменшується, пташенята стають слабкими і не в змозі клювати.