Сучасні стратегії контролю Sclerotinia sclerotiorum (lib.) de Bary в агроценозах соняшнику

Abstract

До недавнього часу існувала думка, що глибока оранка, завдяки якій склероції заробляються в грунт на 15 см й більше, де під впливом ґрунтової мікрофлори деградують та розкладаються. Однак на сьогодні це питання є дискусійним і більшість експериментальних досліджень доводить, що саме неглибоке загортання склероціїв під час, наприклад, дискування сприяє більш швидкому їх руйнуванню завдяки високій мікробіологічній активності у поверхневих шарах грунту, порівняно з глибшими горизонтами. Також останніми дослідженнями доведено позитивну роль сівби зернових культур у попередньо необроблений грунт після збирання соняшнику, що створює щільний агроценоз нечутливих до ураження білою гниллю рослин, на яких осідають сумкоспори патогена, вичерпуючи таким чином енергію та біомасу склероціїв. Вирощування в сівозмінах із соняшником впродовж 2-3 років однодольних рослин прискорює зниження інфекційного склероціального навантаження ґрунту. За прояву кошикової форми хвороби застосування фунгіцидів є неефективним і для мінімізації забруднення грунту склероціями патогену єдиним варіантом є фізичне видалення уражених рослин із наступним їх знищенням. З метою зменшення кількості склероціїв у ґрунті також використовують біологічні агенти: Coniothyrium minitans, Trichoderma harzianum, Bacillus licheniformis, Bacillus subtilis, які є гіперпаразитами грибів роду Sclerotinia [Mueller, 2002].