Ефективність застосування мінеральних добрив у посівах кукурудзи на зерно

Abstract

Кукурудза – високопродуктивна культура універсального використання, яка відіграє важливе народногосподарське значення та займає лідируючі позиції на світовому ринку аграрної продукції. В останні роки спостерігають стрімке збільшення її виробництва, яке за прогнозами міжнародних аналітиків і надалі буде зростати. В Україні кукурудза відіграє стратегічно важливу роль, в останні роки її частка в загальній структурі зерно- виробництва досягає майже 50%. Збільшити обсяги виробництва зерна кукурудзи дозволить удосконалення технології її вирощування шляхом упровадження нових високопродуктивних гібридів, використання сучасних й ефективних засобів захисту рослин та оптимізації фону мінерального живлення рослин. Найдієвішим чинником збільшення врожайності та покращення якості зерна кукурудзи, за умови достатньої забезпеченості вологою або за умов зрошення, залишається створення оптимального агрофону вирощування культури. Оптимальне забезпечення рослин макро- та мікроелементами дозволить цілеспрямовано регулювати процеси росту й розвитку рослин та підвищити їх продуктивність. Азот найбільш важливе значення відіграє на початкових етапах органогенезу. Його нестача значною мірою уповільнює ріст і розвиток рослин. Найбільш інтенсивне засвоєння азоту відбувається за два – три тижні до фази викидання волоті, а з початком молочно-воскової стиглості зерна воно припиняється. На півдні України азот міститься в ґрунтах у мінімальній кількості, тому виступає лімітуючим елементом живлення рос- лин, які на внесення азотних добрив реагують суттєвим підвищенням урожайності. Потреба рослин кукурудзи у фосфорі є значно нижчою. Проте нестача даного елементу живлення у фазу 4–6 листків призводить до формування недорозвинених качанів та знижує їх товарність. На оптимальний фосфорний фон живлення рослини реагують формуванням потужної кореневої системи, підвищенням посухостійкості, збільшенням товарності качанів та прискореним дозріванням зерна. Калій рослини кукурудзи потребують з початкових етапів органогенезу до завершення фази цвітіння. Його нестача уповільнює ростові процеси молодих рослин, призводить до формування вкорочених міжвузлів, сприяє низькорослості рослин і недостатньому накопиченню вегетативної маси, що негативно позначається на рівні сформованої врожайності. За оптимальної забезпеченості ґрунту калієм проявляється його синергічна дія щодо засвоєння рослинами азоту і фосфору. Важливе значення у формуванні продуктивності кукурудзи відграють і позакореневі підживлення посівів мікродобривами. Оптимізація рівня мінерального живлення рослин є важливим резервом підвищення зернової продуктивності кукурудзи і потребує більш глибокого дослідження, особливо за вирощування нових та перспективних гібридів культури.