Екологічні шляхи оптимізації живлення кукурудзи на зерно

Abstract

Вирощування кукурудзи на зерно є дуже важливою галуззю сільського господарства, яка має велике значення для світової та української економіки. У країнах Америки та Азії зосереджено найбільші посівні площі кукурудзи на зерно, що становлять від 35,0% до 41,8% та від 30,6% до 35,5% від загальної світової площі відповідно. Країни Африки посідають третє місце за цим показником, а країни Європи – четверте. Найменші площі посівів кукурудзи на зерно виділено в країнах Океанії. Аналіз динаміки посівних площ кукурудзи на зерно в Україні показує тенденцію до поступового зростання. Наприклад, якщо у 2015 році ці площі складали 4,084 млн гектарів, то у 2020 році вони збільшилися до 5,392 млн гектарів або на 32%. Порівняно з 2000 роком, посівні площі зросли більше ніж у 4 рази. Зростання посівних площ, призначених під кукурудзу на зерно в Україні, обумовлене сприятливими ґрунтово-кліматичними умовами та інтенсифікацією технологій вирощування цієї культури. Разом із збільшенням посівних площ спостерігається тенденція до зростання врожайності зерна кукурудзи. Наприклад, якщо у 2000 році середня врожайність у світі складала 4,77 т/га, то починаючи з 2016 року цей показник становить вже 6,32–6,41 т/га. Країни Америки та Океанії мають найвищий рівень урожайності зерна кукурудзи. У регіоні Африки врожайність залишається найнижчою. В усіх регіонах світу врожайність кукурудзи поступово зростає завдяки новим високопродуктивним сортам та гібридам, а також удосконаленню агротехнологій. Це сприяє досягненню світових стандартів у сфері технологічних процесів, таких як зрошення, удобрення та захист рослин. Узагальнюючи, екологічні шляхи оптимізації живлення кукурудзи на зерно є ключовими для забезпечення сталого виробництва культури. Важливо поєднувати сучасні технології з екологічно чистими методами для забезпечення ефективного та екологічно безпечного вирощування кукурудзи.