Abstract:
«Володар перснів» став культовою книгою ХХ століття і зробив свого автора, професора-лінгвіста Дж. Р. Р. Толкіна (1892 – 1973) усесвітньо відомим та одним з найпопулярніших письменників. Його трилогія переросла межі літературного твору, стала біля витоків субкультури «толкієністів». Звернувшись до його міфології, вони втілили принцип навіть не вторинної деміургії, а вже до світотворення третього порядку.
Секрет незаперечного успіху та незгасаючої популярності роману Дж. Толкіна не лише у таланті письменника, що, на жаль, мав не надто широке поле для розкриття, а й у його власній – свідомій чи підсвідомій – вірі у реальність створеного.
Стиль оповіді Дж. Толкіна – послідовний, логічний, позбавлений поспіху та формалізму. Він (стиль) охоплює стрункість композиції, талановите нанизування подій, тонкий і добрий гумор та певний відсоток патетики.
«Сильмарілліон», а не «Володаря перснів» письменник вважав роботою свого життя. Світ Середземелля читач сприймає як реальний: він логічний і завершений з точки зору фізичних законів, має ретельно виписану історію та міфологію, процес створення світу божественними сутностями також має власні закони, тож він переживає часи свого розквіту й руйнації.
Творчість Дж.Толкіна позначена неодноразовим звертанням до автобіографічного матеріалу, до реалій з особистого життя.
Світ творів Дж. Толкіна є переважно чоловічим. Образи ельфійок, що пов’язали свою долю зі смертними, оповиті атмосферою трагізму та самопожертви.
Зробивши безсмертя логічною частиною свого світу, культовий письменник століття водночас проводить психологічно-творчий експеримент-випробування людини та створює моральний ідеал, вартий вічності у силу осягнення світобудови та власної у ній ролі і місця.
Незважаючи на увагу до творів Дж.Толкієна читачів та дослідників, у створеному ним світі є ще чимало загадок. Вражає й глибина та актуальність порушених у творах проблем.
