Abstract:
Згідно зональної особливості Південний Степ України вважають найбільш сприятливим для сталого і ефективного розвитку землеробської галузі. Проте в останні десятиріччя цей постулат змінився. На більшості території землекористування регіону значно погіршився стан родючості основних типів ґрунтів, вони збіднюються на вміст гумусу, доступних для рослин макро- і мікроелементів, втрачають показники структури, водовбирну й водоутримуючу здатність. До цього призводять відхилення від чергування культур у сівозмінах, недовнесення добрив, істотні зміни клімату в бік посушливості та наростання температур тощо. Цілий ряд негативу привносять військові дії, шкідливі викиди і забруднення, відсутність зрошення внаслідок підриву окупантами Каховської ГЕС.
Зазначене та інші фактори зобов’язують науковців розробляти нові підходи до господарювання у тому числі й впроваджувати відомі раніше результати досліджень й поєднувати їх з новітніми досягненнями у технології вирощування сільськогосподарських культур.
Адже економічна спроможність господарств у даний період послаблена, проте не дивлячись на це вал виробництва зернових та інших рослин необхідно виконувати. За такої ситуації пропонуємо використовувати ресурсоощадні технології, які б за економії ресурсів дозволяли збільшувати (нарощувати) сталу продуктивність культур за одночасного поліпшення ґрунтової родючості й збереження екологічного стану.
