Millet: modern trends and production prospects

Abstract

Зміни клімату у бік глобального потепління спрямовують сучасну агровиробничу діяльність на добір посухостійких культур, які б вирішували продовольчу проблему. До таких культур відноситься просо – провідна круп’яна культура, яку цінують за високі харчові якості і за обсягами експорту якої наша країна входить в топ лідерів-експортерів. Просо широко використовують для задоволення продовольчих потреб, у кондитерській промисловості та в лікувальних цілях. Воно відіграє важливе кормове та агротехнічне значення. Найбільші посівні площі проса зосереджено в Африці та Азії – 62,7 і 35,2% від загальних світових площ, відведених під цю культуру. В Україні спостерігається суттєве скорочення посівних площ під просо, проте частка нашої країни в загальних площах посівів цієї культури в Європі є досить вагомою – 16,4–30,1%. Світове виробництво проса відзначається досить високою стабільністю без різких коливань за роками – 27,672–32,803 млн тонн за 2000–2022 рр. Найбільшими виробниками проса у світі є Індія, Китай та Нігерія. Сумарно в цих трьох країнах за період 2015–2022 рр. зібрано 126,039 млн тонн, що становить 53% від світового виробництва. В Україні максимальні обсяги виробництва проса слід відзначити у 2000 р. – 426,1 тис. тонн, після чого відбулося їх суттєве скорочення з мінімальними значеннями у 2017–2018 рр. – 80.5–84.4 тис. тонн. Незважаючи на це, Україна входить до країн – найбільших виробників проса в Європі. За тенденцією довоєнних років близько третини загального виробництва проса в Європі було зосереджено саме в Україні. Середня врожайність проса в нашій країні, починаючи з 2019 р., перевищує рівень урожай- ності, який одержують в різних регіонах світу, у тому числі середньосвітові показники. Порівняльний аналіз з країнами – лідерами за виробництвом засвідчує, що врожайність проса в Україні є значно вищою, ніж в Індії та Нігерії, але суттєво поступається Китаю. Тому актуальність проблеми вдосконалення технології вирощування проса в Україні стає все більш очевидною, а її вирішення дозволить збільшити рівень урожайності, покращити якість продукції, зменшити витрати на виробництво та посилити позиції України на міжнародному ринку аграрної продукції.