Abstract:
Основна мета створення операційної моделі - забезпечити синхронізацію стратегії та операційних функцій організації. Алгоритм операційної системи можна представити як ієрархічну послідовність оптимізаційних процесів, направлених на досягнення кінцевої мети - задоволення потреб споживачів на заданому рівні якості (value chain map). Якісна операційна модель дозволяє організації покращити свою конкурентну перевагу, оптимізувати операції та задовольнити зацікавлені сторони. Операційна система окремої організації має власні процесні та параметричні особливості, що відрізняють її від інших. Фактори ризику будуть відображенням цих відмінностей і методи їх передбачення та компенсації також мають бути адаптовані до особливостей операційних систем. Тому, розробка алгоритмів та інструментів оцінки ризиків на етапі створення операційних моделей є першочерговим завданням сучасних ризик-менеджерів. Оптимізувати операційну модель, забезпечити економічну стійкість організації неможливо, ігноруючи об'єктивні та суб'єктивні джерела ризиків. Управління ризиком стає важливою складовою операційної системи організації будь-якої сфери діяльності. Виключення ризикових параметрів операційних процесів безпосередньо впливає на загальну ефективність операційної системи, зменшує невизначеність та небажані коливання якісних показників операційної моделі. У статті досліджується ієрархічний алгоритм ідентифікації ризиків в операційній моделі організації. Складові системи: стратегія, структура, процеси, технології, персонал, розглядаються як окремі стани процесу управління. Кожний стан описується множиною альтернатив, що повність визначає можливі коливання параметрів окремого стану. Пропонується ідентифікувати ризики як втрату ефективності операційної системи за рахунок не оптимального управління. Управління розглядаються як процес реалізації альтернатив на множину станів системи - об’єктів управління, мета якого - компенсація впливів ризикових факторів. Класифікація станів за рівнем ризику дозволить уникнути критичного рівня ризику. Пропонується виключати з моделі стани з критичним рівнем ризику ще на етапі формування вхідних параметрів операційної моделі
