МІФОПОЕТИКА ТВОРІВ ГАЛИНИ ПАГУТЯК І ОЛЬГИ ТОКАРЧУК

Abstract

Письменниць Г. Пагутяк і О. Токарчук об’єднує спосіб художнього мислення, що виявляється в інтересі до інтерпретації світової міфології, конструюванні власних неоміфів, використанні інтертекстуальних стратегій, зацікавленні історичною минувшиною та гармонізацією відносин між людиною і природою. Подібності у світовідчутті української та польської авторок оприявнюються як в есеїстиці, так і в белетристиці. Твори обох письменниць характеризуються схожим жанровим розмаїттям. Чимало аналогій можна спостерігати як у малій прозі, так і в романах Г. Пагутяк і О. Токарчук на сюжетному, мотивному й образному рівнях. Їх також об’єднує наявність автобіографічних маркерів і схильність до філософських рефлексій. Такі подібності зумовили потребу в компаративному дослідженні, спрямованому на виявлення типологічних паралелей у романі-феєрії Г. Пагутяк «Зачаровані музиканти» і повісті О. Токарчук «Зелені діти». Аналіз обох творів дозволив ідентифікувати типологічні збіги в романі-феєрії Г. Пагутяк «Зачаровані музиканти» та повісті О. Токарчук «Зелені діти», що оприявнюються на образному, мотивному, сюжетному і стилістичному рівнях: у топосах Країни за Дунаєм, Чорного лісу та місцевості, де мешкають зелені люди (паралельні світи оприявнюються через зорові, слухові й нюхові образи); в образах-персонажах, які є авторськими інтерпретацієями міфологем кельтського походження (ельфів); у мотиві протистояння християнського світу й духів природи; у семантиці містичного, що оприсутнюється в розгортанні сюжету і в образній системі обох творів. Авторська специфіка в реактуалізації міфологічних мотивів і образів полягає в інсталяції їх у сюжети, що мають відмінні культурно-історичні алюзії. Перспективи подальших досліджень убачаємо в компаративному аналізі інтерпретації мотиву мандрів у художній прозі української та польської письменниць.