Забур’яненість насаджень лавандину за різних способів зрошення та систем удобрення

Abstract

Мета. Перспективною багаторічною ефіроолійною культурою для умов півдня України є лавандин (Lavandula hybrida Rev.) – міжвидовий гібрид лаванди вузьколистої (Lavandula angustifolia Mill.) та лаванди широколистої (Lavandula latifolia Medic.), створений шляхом штучного схрещування. Вагомим чинником, що здатний обмежувати продуктивність цієї рослини, є забур’яненість насаджень, особливо у перший-третій роки використання. Бур’яни є конкурентами культури за вологу, світло й поживні речовини, резерваторами збудників хвороб, додатковою харчовою базою для шкідників, що впливає на врожайність квіткової сировини, строки експлуатації насаджень лавандину, а отже й рентабельність його вирощування. Першочерговим етапом у прийнятті рішень щодо контролю небажаної рослинності є проведення систематичного моніторингу видового складу бур’янів. Мета представленого дослідження полягала у визначенні впливу способів зрошення та систем удобрення на забур’яненість насаджень Lavandula hybrida Rev. в умовах півдня України. Методи. Дослід проводили впродовж 2021–2023 рр. на темно-каштанових слабосолонцюватих середньо- суглингкових ґрунтах ПП «Криниця», що розташоване у с. Інгулець Херсонського району Херсонської області. Схема досліду включала краплинний поверхневий, краплинний підґрунтовий, спринклерний способи зрошення та дві мінеральні й органічну системи удобрення. Результати. Видовий склад бур’янів у період весняного відростання рослин лавандину першого року використання в середньому за 2021–2023 рр. дослідження був представлений малорічними та багаторічними типами сегетальної рослинності, серед яких переважаючими були ярі пізні (33%), зимуючі (22%) та коренепаросткові (22%). Дольова участь кореневищних бур’янів у насадженнях лавандину становила 11%, ярих ранніх та озимих – по 6% відповідно. Висновки. Початкова забур’яненість насаджень лавандину першого-третього років використання у період весняного відростання рослин була високою та суттєво залежала від способів зрошення й систем удобрення насаджень. Зрошення призводило до збільшення кількості бур’янів, особливо за використання спринклерного способу поливу. Максимальна забур’яненість за роками дослідження визначена у варіанті застосування органічної системи удобрення, яка передбачала внесення гною перед закладанням насаджень. Кількість бур’янів за цієї системи коливалася в межах 318,3–432,5 шт./м2 у перший та 110,9–188,2 шт./м2 у третій рік використання залежно від способів зрошення.