Показать сокращенную информацию
dc.contributor.author | Білоусова, Тетяна | |
dc.contributor.author | Лі, Віталій | |
dc.date.accessioned | 2024-01-12T14:12:50Z | |
dc.date.available | 2024-01-12T14:12:50Z | |
dc.date.issued | 2023-05-19 | |
dc.identifier.citation | Білоусова Т.П., Лі В.Е. Моделі конкурентного ринку. «Сучасна молодь в світі інформаційних технологій»: матеріали V Всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції молодих вчених та здобувачів вищої освіти присвяченої Дню науки (19 травня 2023 р.).Ред. Г.В. Жосан, Г.О. Димової та ін. Херсон-Кропивницький: Видавництво ФОП Вишемирський В.С., 2023. С. 70-72 http://www.ksau.kherson.ua/files/konferencii/2023/05/mat_konf_1905.pdf | ru |
dc.identifier.issn | 978-617-7941-97-1 | |
dc.identifier.uri | http://hdl.handle.net/123456789/8833 | |
dc.description.abstract | Теорія економічної рівноваги зародилася в 70-х роках XIX століття. Гіпотеза про існування загальної економічної рівноваги спочатку була викладена у роботі Леона Вальраса «Елементи чистої політичної економії». Сучасна концепція загальної рівноваги склалася в 1950-ті роки на основі робіт Кеннета Ерроу, Жерара Дебре та Лайонела Маккензі [1-3] Чиста політична економія замислювалася Вальрасом як теорія визначення цін за гіпотетичного режиму вільної конкуренції. Він стверджував, що «ця теорія є математичною, а це означає, що, хоча вона і може бути викладена звичайною мовою, її доказ має бути математичним». Сутність даної моделі зводиться до такого: спочатку власники факторів виробництва (праці, землі, капіталу) виступають продавцями, реалізуючи їх підприємцям, які у цей час є покупцями. Потім підприємці, які використовували чинники виробництва до створення товарів, виступають вже у ролі продавців, пропонуючи ці товари власникам чинників виробництва, які на цьому етапі тапер у ролі покупців. Таким чином, витрати підприємців трансформуються у доходи домогосподарств, а витрати домогосподарств – у доходи підприємців. Існує залежність цін однієї підсистеми від цін іншої. Обсяг коштів, що спрямовуються на оплату факторів виробництва, повинен дорівнювати обсягу коштів, які спрямовуються на оплату споживчих товарів. Це забезпечує узгодження рівноважного стану ринку факторів виробництва та ранку споживчих товарів. Рівнозначні товари на ринку мають одну ціну, що вирівнює пропоновану кількість товарів із споживаним, тобто погоджувальну пропозицію із попитом. В результаті ціна товарів відповідає витратам, відповідає його граничній корисності. | ru |
dc.language.iso | other | ru |
dc.publisher | Видавництво ФОП Вишемирський В.С. | ru |
dc.relation.ispartofseries | Сучасна молодь в світі інформаційних технологій;IV | |
dc.subject | економічна рівновага | ru |
dc.subject | рівноважна ціна | ru |
dc.subject | функція попиту | ru |
dc.subject | функція пропозиції | ru |
dc.subject | модель Вальраса | ru |
dc.title | Моделі конкурентного ринку | ru |
dc.type | Other | ru |