Abstract:
У статті досліджено економічну мобільність як стратегічний інструмент забезпечення життєздатності суб’єктів малого та середнього бізнесу в Україні в умовах повномасштабної війни. Обґрунтовано, що воєнні дії істотно ускладнили середовище ведення бізнесу через зростання безпекових ризиків, руйнування інфраструктури, порушення логістичних ланцюгів, скорочення ринків збуту та обмежений доступ до фінансових ресурсів. Аргументовано, що за таких умов традиційні моделі розвитку МСП втрачають ефективність і це зумовлює необхідність переходу до гнучких, адаптивних стратегій функціонування.
У роботі акцентовано увагу на економічній мобільності малих та середніх підприємств як здатності оперативно змінювати організаційні, територіальні, виробничі та ринкові параметри діяльності відповідно до динамічних зовнішніх викликів. Визначено ключові напрями підвищення економічної мобільності малих і середніх підприємств, зокрема територіальну та логістичну гнучкість, цифровізацію бізнес-процесів, продуктово-ринкову адаптивність, фінансову диверсифікацію та організаційно-управлінську гнучкість. Показано, що цілеспрямоване формування цих складових дозволяє зменшити залежність вітчизняних суб’єктів МСП від окремих локацій, ресурсів і ринків.
Зроблено висновок, що підвищення рівня економічної мобільності створює умови не лише для збереження діяльності малих і середніх підприємств у воєнний період, а й для формування нових конкурентних переваг у процесі повоєнного відновлення. Практична цінність дослідження полягає у визначенні прикладних орієнтирів для МСП щодо адаптації стратегій розвитку в умовах високої невизначеності.
