Поведінкова та робоча реактивність службових порід собак у процесі короткотривалого тренувального циклу

Abstract

У сучасних умовах актуальним є науково обґрунтоване вдосконалення підготовки службових собак з урахуванням їхніх породних і функціональних особливостей. Ефективність службового використання собак визначається рівнем адаптації до тренувального навантаження, якістю взаємодії з провідником, стабільністю мотивації та емоційною врівноваженістю, що зумовлює необхідність дослідження динаміки їхньої поведінкової й робочої реактивності. Метою дослідження було здійснити порівняльний аналіз змін поведінкових і робочих характеристик німецької вівчарки, бельгійської вівчарки малінуа та середньоазіатської вівчарки впродовж 10-денного тренувального циклу. Зазначені породи різняться типом вищої нервової діяльності, орієнтацією на людину та функціональним призначенням, що дало змогу оцінити вплив породної належності на перебіг адаптаційних процесів. Оцінювання проводили за комплексом показників, що включав рівень упевненості, контакт з провідником, мотивацію (харчову та ігрову) та емоційний стан, виражений шкалою «збудженість/млявість». Установлено, що всі досліджувані породи демонстрували загальну позитивну динаміку адаптації до тренувального процесу, однак темп і вираженість змін істотно відрізнялися. Німецька вівчарка характеризувалася збалансованим зростанням упевненості, поступовим покращенням контакту з провідником і стабільною мотивацією, що забезпечувало формування оптимального робочого стану на 6–8-й день тренувань. Бельгійська вівчарка малінуа вирізнялася найвищою швидкістю адаптації, інтенсивним зростанням керованості та мотиваційної активності й швидким зниженням емоційної напруженості після початкової фази навчання. Середньоазіатська вівчарка відзначалася повільнішим, але стабільним формуванням робочих навичок, високою стресостійкістю та відносною автономністю, що відповідає її охоронному функціональному типу. Отримані результати підтверджують визначальну роль породних особливостей у формуванні робочої реактивності службових собак та обґрунтовують доцільність диференційованого підходу до організації тренувального процесу з метою оптимізації програм їх підготовки