Формування якості зерна гібридів кукурудзи марки DEKALB залежно від густоти стояння рослин та позакореневих підживлень мікродобривами

Abstract

Вміст сирого протеїну в зерні кукурудзи суттєво залежав від комплексу агробіологічних та погодних чинників. Встановлено, що погодні умови року вирощування мають визначальний вплив: найвищі показники білковості зерна спостерігали у 2023 р., коли на фоні помірного водного дефіциту відбувалася активізація синтезу білкових сполук у зерні. Натомість, у посушливому 2024 р. через виражений гідротермічний стрес в критичні фази органогенезу вміст сирого протеїну в зерні знижувався, особливо у гібридів з нижчим потенціалом стресостійкості. Серед досліджуваних гібридів кукурудзи найвищі та стабільні показники вмісту сирого протеїну забезпечував гібрид ДКС 4391 (ФАО 350), що свідчить про його високу генетичну здатність до накопичення білкових сполук, навіть за змінних умов зволоження. Оптимальну густоту стояння рослин для формування високого білкового потенціалу визначено у межах 75–80 тис./га. Надмірне розрідження чи загущення посівів знижувало ефективність фотосинтезу та використання площі живлення, що негативно позначилося на якості зерна. Встановлено позитивний вплив позакореневих підживлень мікродобривами на накопичення сирого протеїну в зерні. Мікродобриво Аміно Ультра Кукурудза забезпечило найбільше підвищення вмісту сирого протеїну порівняно з контролем, особливо в роки з помірним водним дефіцитом, що свідчить про доцільність застосування амінокислотних мікродобрив у технологіях вирощування кукурудзи. Отримані результати обґрунтовують важливість комплексного підходу до формування якісного врожаю кукурудзи – з урахуванням біологічних особливостей гібридів, густоти стояння рослин та проведення позакореневих підживлень мікродобривами, особливо за сучасних кліматичних змін та нестабільного водного забезпечення. За результатами досліджень обґрунтовано тісний взаємозв’язок між агрокліматичними умовами, генетичними особливостями гібридів, просторовим розміщенням рослин у посіві та проведенням позакореневих підживлень мікродобривами щодо накопичення сирого протеїну в зерні кукурудзи. Найвищу кількість сирого протеїну забезпечував гібрид ДКС 4391 (ФАО 350) за оптимальної густоти стояння 75–80 тис./га. Застосування мікродобрив, зокрема Аміно Ультра Кукурудза, виявилося ефективним засобом підвищення досліджуваного показника. Отримані результати можуть бути використані для розробки адаптивних агротехнологій, здатних забезпечити стабільну якість зерна кукурудзи за умов кліматичної нестабільності.