Стан і перспективи аграрного сектора Херсонщини у воєнний та повоєнний періоди

Abstract

Метою статті виступає проведення огляду та аналізу стану, воєнних і повоєнних проблем аграрного сектора, а також перспектив розвитку сільського господарства Херсонщини. Було досліджено ряд загальних проблем аграрного сектора України після початку повномасштабного вторгнення рф на територію України, а саме: військові наслідки; зниження урожайності сільськогосподарських культур та поголів’я тварин і птиці; трудові ресурси; економічні, інвестиційні та фінансові труднощі; проблеми експорту продукції; проблеми екологічного характеру. Було з’ясовано, що станом на 2024 р. на підконтрольній Україні території уже було засіяно більше 7 млн га олійних і понад 5,5 млн га зернових і зернобобових культур. Що стосується галузі тваринництва, то по Україні з початком повномасштабного вторгнення суттєво скоротилися показники поголів’я ВРХ, овець, кіз, свиней і курей. Було проаналізовано динаміку індексів сільськогосподарської продукції Херсонської області та виявлено, що 2022 р. виявився критичним – усі категорії господарств зазнали різкого скорочення обсягів виробництва, що зумовлено зовнішніми факторами, зокрема активними воєнними діями, замінуванням та окупацією території. У 2023 р. спостерігалася позитивна динаміка в господарствах населення на тлі подальшого спаду в підприємницькому секторі, що може свідчити про підвищення адаптивного потенціалу малих форм господарювання в умовах кризи. Було окреслено низку проблем аграрного сектора Херсонщини у воєнний та повоєнний періоди, які є комплексними та потребують системного підходу для їх вирішення, оскільки фізичні руйнування інфраструктури, мінування територій, втрати врожаю, соціально-економічні труднощі, екологічні наслідки та правові порушення створюють значні бар’єри для відновлення регіону. Також нами було виділено основні перспективні напрями вирішення зазначених проблем. Серед основних пріоритетів – очищення сільськогосподарських земель від мін і вибухонебезпечних предметів для безпечного ведення господарства, відновлення життєво важливої інфраструктури (систем зрошення, транспортних шляхів, логістичних об’єктів), а також запровадження фінансових механізмів підтримки фермерів – зокрема, субсидій, доступного кредитування та страхування.