Особливості морфоархітектоніки та морфометрії серця кроля (Oryctolagus Cuniculus L. 1758).

Abstract

Актуальність проблеми. Кожний живий організм постійно перебуває в тісному зв’язку з навколишнім середовищем, а основним проявом життя людини і тварин є обмін речовин, який залежить від умов довкілля і змінюється разом з ним. Такі зміни в організмі відбуваються за участю органів і тканин в тому числі серцево-судинної системи, до складу якого входить і серце, яка виконує в організмі тварин важливі функції [1, 2]. У функціональному і топографічному плані серце є центральним органом серцево-судинної системи, який, завдяки скороченню кардіоміоцитів міокарду, зумовлює течію крові в кровоносних судинах [3, 4]. Тому, пізнання в процесі індивідуального та історичного розвитку закономірностей становлення і будови серцево-судинної системи в цілому, та серця зокрема, його мікроскопічної будови, є важливою фундаментальною проблемою сучасної біології, гуманної та ветеринарної медицини. Матеріали і методи досліджень. Гістологічне дослідження проводили на кафедрі анатомії і гістології факультету ветеринарної медицини Поліського національного університету. Матеріалом для гістологічних досліджень було серце (міокард) статевозрілих кролів. Відібрані шматочки матеріалу фіксували в 10–12 % водному розчині нейтрального формаліну та рідині Карнуа, з наступною заливкою в парафін по схемі, запропонованій у посібнику Л. П. Горальського, В. Т. Хомича, О. І. Кононського, 2019 [5]. Гістологічні зрізи, товщиною до 10 мкм, виготовляли на санному мікротомі МС-2. Для вивчення морфології клітин і тканин зрізи фарбували гематоксиліном і еозином. Морфометричні дослідження структурних елементів 24 тканин проводили при світловій мікроскопії, згідно морфометричних рекомендацій [5, 6]. Результати досліджень. Мікроскопічна будова міокарду статевозрілих кролів сформована поперечно-посмугованими м’язовими волокнами – кардіоміоцитами, між якими виявляються прошарки пухкої волокнистої тканини. В ній розміщені кровоносні та лімфатичні судини. Кардіоміоцити (КМЦ) побудовані із саркоплазми, ядер і сарколеми. Периферійні ділянки саркоплазми містять міофібрили, які надають м’язовим волокнам міокарда поздовжньої посмугованості. КМЦ мають різну довжину і товщину. У кролів волокна КМЦ щільно прилягають один до одного, в окремих місцях мають дещо «розпушений» вигляд. При фарбуванні препаратів гематоксиліном та еозином волокна КМЦ забарвлюються в основному рівномірно та містять незначну кількість міофібрил, які переважно зосередженні ближче до периферії волокна. Їх поперечна посмугованість виражена. При відносно невеликій кількості міофібрил поздовжня і поперечна посмугованість м’язових волокон виражена слабко . В центральній частині кардіоміоцитів, як правило, міститься одне, рідше два ядра, які мають овальну, округлу форму або ж дещо видовжену. У каріоплазмі знаходиться чітко виражений ядерний хроматин, який у вигляді дрібних або ж крупніших зерен виявляється по всьому периметру каріоплазми. Згідно морфометричного аналізу гістоструктури волокон міокарда, виявлена різну ширину кардіоміоцитів. Їх середній показник у статевозрілих кролів дорівнює 10,32±0,121 мкм. Середній об’єм ядер кардіоміоцитів відповідно дорівнює 48,59±3,72 мкм³. Висновки. 1. За фарбування гістопрепаратів гематоксиліном та еозином кардіоміоцити міокарду статевозрілих кролів щільно прилягають один до одного, вони рівномірно забарвлені та містять незначну кількість міофібрил, які переважно зосередженні ближче до периферії волокна. Їх поперечна посмугованість чітко виражена. 2. Кардіоміоцити міокарду статевозрілих кролів мають різну довжину та ширину, середній показник якої становить 11,04±0,142 мкм, середній об’єм ядер кардіоміоцитів, відповідно дорівнює 49,08±4,26 мкм 3 . Література 1. Демус Н. В. Гістологічна характеристика міокарду теличок залежно від типу автономної регуляції серцевого ритму. Науковий вісник ЛНУВМБТ імені С.З. Ґжицького. 2010. Т. 12, № 3 (45). Ч. 2. С. 63–69. 2. Гнатюк М. С., Слабий О. Б. Морфометрична оцінка особливостей ремоделювання камер серця з різними типами кровопостачання. Здобутки клінічної і експериментальної медицини. 2016. № 1. С. 17–20. 25 3. Нетлюх М. А., Цегельский А. А., Гордий П. Д., Галюк У. М. Система структурно-функциональных единиц миокарда при экспериментальных воздействиях. Тез. докл. ХІ съезда анатомов, гистологов и эмбриологов. Полтава: Узд-во «Полтава», 1992. С. 168. 4. Тибінка А. М. Залежність будови серця, артеріол і дрібних артерій від типу автономної регуляції серцевого ритму свиней: автореф. дис... канд. вет. наук: 16. 00. 02. Київ, 2002. 19 с. 5. Горальський Л. П., Хомич В. Т., Кононський О. І. Основи гістологічної техніки і морфофункціональні методи дослідження у нормі та при патології : навч. посіб. Житомир : Полісся, 2019. 288 с. 6. Автандилов Г. Г. Основы количественной патологической анатомии. М.: Медицина, 2002. 240 с.