Abstract:
У статті підняте питання управління міськими агломераціями, що об’єктивно існують у географічному просторі України. У зв’язку з проведенням бойових на території держави, актуалізовано увагу на проблемах які мають соціальну спрямованість, а саме: появи реальної загрози людському потенціалу країни, збільшення уразливих категорій населення, загострення проблем зайнятості, зміни в соціальній структурі суспільства, поява нових і зміна старих соціальних груп. У пошуку оптимальних моделей управління проаналізовано європейський досвід (Іспанія, Франція, Швеція, Італія, Німеччина, Великобританія, підходи ЄС загалом). З’ясовано, що у країнах ЄС міські агломерації, як правило, законодавчо закріплені з чіткими критеріями виділення. Наведено приклади організації співробітництва між окремими адміністративними одиницями в агломерації, повноважень органів управління ними. Виявлено, що існують європейські країни, у яких склалася своя система як соціальної політики, так і соціальної роботи, тому доречним буде розглядати моделі соціальної політики за окремими групами країн Європи. З’ясовано, що соціальні проблеми в Європі мають загальні риси, але їх рішення розрізняються залежно від національних моделей соціального захисту, тому української державі потрібно враховувати ці особливості з метою проведення оптимальної, з точки зору майбутнього країни, соціальної політики, що сприяє максимально швидкій і безболісній адаптації населення до нових умов.
