Методи контролю бур’янів у насадженнях рослин роду Lavandula L.

Abstract

Хімічний контроль бур’янів у насадженнях лаванди та лавандину застосовується з обмеженнями через високу чутливість культур до фітотоксичних речовин і вимоги до чистоти ефіроолійної сировини. Проте в умовах традиційного (неорганічного) землеробства обробка гербіцидами у міжряддях є одним із методів зменшення конкуренції з боку бур’янів у перші роки після висаджування культур. Залежно від фази розвитку рослин та виду бур’янів застосовують досходові та післясходові гербіциди. Перед посадкою саджанців лаванди й лавандину можуть застосовуватися препарати на основі пендиметаліну (наприклад, Stomp®) або метолахлору. Агротехнічні методи контролю бур’янів у насадженнях Lavandula angustifolia та Lavandula hybrida Rev. є складовою частиною інтегрованої системи управління якістю фітоценозу. Їх метою є створення несприятливого середовища для проростання бур’янів ще до закладення плантації, а також забезпечення конкурентоспроможності самої культури протягом усього періоду вегетації. Одним із ключових агротехнічних прийомів є використання чистого пару або «виснажувального» обробітку ґрунту до посадки, який дає змогу зменшити запас насіння бур’янів у ґрунті. Іншим ефективним методом є висівання сидеральних або покривних культур перед закладенням плантацій лаванди та лавандину (фацелія, гірчиця біла, редька олійна, гречка), які не лише пригнічують бур’яни завдяки швидкому розвитку й алелопатичній дії, але й покращують структуру ґрунту, збагачують його органікою та знижують кількість насіння бур’янів у верхньому шарі. Оптимізація густоти та схеми посадки лаванди та лавандину також відіграють важливу роль – щільніші схеми висадки у поєднанні з мульчуванням міжрядь значно обмежують розвиток бур’янів шляхом затінення та просторової конкуренції. Також застосовується засівання міжрядь ґрунтопокривними культурами (низькорослі злаки або мікроклевер), які не конкурують із культурними рослинами за ресурси, але утворюють живу мульчу, що перешкоджає росту бур’янів. Біологічні методи контролю бур’янів базуються на використанні природних біологічних взаємодій у фітоценозі для пригнічення розвитку небажаної рослинності без застосування гербіцидів. З огляду на вимоги до чистоти ефіроолійної продукції, особливо в органічному виробництві, саме біологічні засоби вважаються перспективним напрямом контролю бур’янів [Hasan, 2021]. Одним із найбільш досліджуваних підходів є використання алелопатичних культур [Khamare, 2022], які здатні виділяти фітотоксичні речовини, що пригнічують проростання насіння бур’янів. Такі культури, як гірчиця біла, чорнобривці, редька олійна, гречка та фацелія мають високий алелопатичний потенціал. Їх висівають як сидерати до закладання насаджень лаванди й лавандину або в міжряддях у перші роки після посадки. Перспективним напрямом є також використання фітопатогеннихмікроорганізмів, які спеціалізуються на бур’янах. У лабораторних і польових дослідженнях встановлено ефективність грибів з родів Fusarium, Phoma, Colletotrichum як біологічних гербіцидів, що уражують лише окремі види бур’янів.