Еколого-економічні засади сталого ведення лісового господарства на прикладі Херсонській області

Abstract

У статті висвітлена проблема щодо сталості лісових угідь і ефективності лісогос- подарського виробництва в сучасних реаліях. Головне завданням, що стоїть перед Дер- жавним агентством лісових ресурсів України як центральним органом виконавчої влади в галузі лісового та мисливського господарства – перехід до ведення лісового господар- ства на засадах сталого управління лісовими ресурсами. Новий підхід до господарювання має забезпечувати комплексне і гармонійне викори- стання екологічних, соціальних та економічних функцій лісів, зростання прибутковості лісового господарства, гарантувати відтворення лісових ресурсів в обсягах, що перевищу- ють їх використання. Водночас екологічний аспект сталого розвитку галузі передбачає збереження і примноження територій із лісовими екосистемними особливостями, раціо- нальне й безпечне використання лісових ресурсів. Констатовано, що ліси Херсонщини є переважно штучного походження (за винятком плавнів уздовж річки Дніпро та малих річок) і виконують в основному екологічні, водо- охоронні, захисні та рекреаційні функції. Розташовані лісові масиви по території регіону нерівномірно, найбільш великі – в Олешківському, Голопристанському районах та місті Нова Каховка. Зазначено, що вирішити проблему погіршення стану лісових екосистем внаслідок антропогенного впливу можна шляхом організації систематичних спостережень за ста- ном лісів, які піддаються впливу ґрунтово-кліматичних, гідрологічних та інших чинників. Систематичний екологічний моніторинг лісу на основі зібраних і оброблених даних перед- бачає прогнозування можливості виникнення наслідків впливу негативних чинників. На прикладі Херсонської області визначено, що моніторингом екстенсивного рівня охоплено 46,2 тисяч гектарів соснових насаджень на території Олешківського, Великоко- панівського, Голопристанського та Збур’ївського районів. Систематичне проведення моніторингу лісу дозволяє визначити наявні та потенційні загрози для біорізноманіття лісових видів, угруповань та біотопів, уможливлює розро- блення системи заходів щодо їхньої охорони та раціонального використання.