Abstract:
У статті обґрунтовано доцільність використання показників статевого диморфізму як додаткової селекційної ознаки при поглибленій селекції свиней універсальних і м’ясних порід. У методиці порівнювали три підходи визначення диморфізму; обрано найбільш інформативний -абсолютну різницю живої маси кнурців і свинок у 2-місячному віці. Проведено порівняльну оцінку двох контрастних порід -великої білої та дюрок. Встановлено наявність генотипових відмінностей: свині породи дюрок характеризувалися вищим рівнем диморфізму, причому максимальний його прояв спостерігався у 8 місяців. Виявлено, що вираженість статевого диморфізму пов’язана з енергією росту та відгодівельними показниками: високий диморфізм сприяв більшій енергії росту кнурців, тоді як слабкий -вищим середньодобовим приростам самок. Економічний аналіз показав, що використання свиноматок з фенотипово вираженим диморфізмом (М+) забезпечує вищу масу гнізда на час відлучення й позитивну прибавку продукції (для великої білої -+5,94%, +367,98 грн на одну свиноматку), тоді як відгодівля найбільш вигідна при використанні свинок із низьким диморфізмом і кнурців із високим диморфізмом. Отже, показники статевого диморфізму рекомендовано застосовувати при відборі тварин для формування стада та при відтворенні поколінь задля підвищення репродуктивних якостей і економічної ефективності виробництва
